Сила духу, мужності і краси.

       25 лютого 145 років тому в Новограді-Волинському народилася Лариса Петрівна Косач, майбутня видатна письменниця, поетеса і палка патріотка України Леся Українка. В українську літературу Леся увійшла передусім як поетеса мужності і боротьби. Вона написала сотні талановитих віршів. Вражена красою нашого  рідного Поділля  Леся пише такі рядки:

             Краса України -- Поділля,  
              Розкинулось мило, недбало.
              Здається, що зроду недоля,     
               Що горе тебе не знавало... 
     З неперевершеною творчістю великої поетеси та її біографією читачі нашої бібліотеки, як дорослі, так і діти, мають змогу ознайомитись з книжкової виставки-портрету "Зорій довіку поміж нас".

    Натхненна красою Лесиної поезії та її непростим життєвим шляхом,наша читачка Мулярчук Оксана написала власний вірш про цю красиву  мужню жінку та подарувала його бібліотеці:

                      Донька Прометея.

       
             Для інших, не для себе
                                          жила.
             Її погляд завжди в небо,
                                        ішла
             Тернистими шляхами.
                                  Шукала
              Крізь тисячоліття злами
                                    Чекала.
               Розумне, добре й вічне 
                                    Творила.
                Лиш рідний край і волю
                                    Любила.
                Хоч січень її тіло скував --
                                         Жива.
                Крізь дні і роки пронесла
                                        Слова.

      Небесна сотня журавлями летить у сині небеса

      Історія України мала багато трагічних періодів, коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки багатостраждальної України ставали на захист своєї землі, своєї свободи.
     Ніхто й уявити не міг, що сотня студентів зможе зламати систему, змінити країну та взагалі чогось досягти.
     Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів --  це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались...
Так на Майдані з'явилась ще одна сотня -- Небесна. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну-- життя.
       Серед героїв Небесної сотні був і наш земляк Юрій Нечипорук з м. Хмільник. Працював таксистом у Києві, підтримував Майдан. Вбитий "тітушками" та вивезений за 30 км від Києва під селище Глеваха. На його тілі виявлено 20 ножових поранень -- з них два на шиї та дев'ять в області серця.  Похований в рідному Хмільнику. Юрію Нечипоруку було 40 років...

       І для нас є святим обов'язком гідно вшанувати Героїв. Бібліотека підготувала та провела день інформації для учнів 8 класу, а також книжкову виставку "Герої не вмирають"присвячену подіям на Майдані два роки тому.
      Слава Україні! Героям слава! Це гасло набуло цілком конкретного змісту: "Душу й тіло ми положим за нашу свободу..." І зміст цей червоно-кривавими літерами вкарбувався написом на барикадах, де на передовій полягли Герої.

                                 Не викинь книгу на смітник!  

                               Її віддай в бібліотеку.

                                                     

          В наш непростий час бібліотеки з великими труднощами поповнюють свої фонди. Відбувається це в більшості своїй за рахунок небайдужих читачів завдяки акції "Подаруй бібліотеці книгу". В 2015 книжковий фонд нашої  книгозбірні  збільшився  на 80 книг  вартістю 1435 грн.

               14 лютого -- Міжнародний день книгодарування. В цей день учні 3 класу завітали до бібліотеки, щоб не тільки взяти книгу, але й щоб подарувати свої книжечки бібліотеці. Це дасть змогу познайомитись із ними іншим читачам.       Висловлюємо щиру вдячність всім, хто взяв участь у нашій акції і всім небайдужим в майбутньому.

           

                             Через  віки  з  любов'ю.

Любов -- над бурі зведений маяк,

Що кораблям шле промені надії.

Це --  зірка провідна, яку моряк

Багословляє в навісній стихії.

                            Кохання... Про нього мріють, його чекають. Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, а й тим духовним збагаченням, котре наповнює серця закоханих. Багато поколінь пройшло по землі, передаючи один одному безсмертя і доброту. Кохання торжествує на світі. Воно поза віком і часом. Воно возвеличує людину. І не дивно,  що серед молоді свято закоханих  являється найулюбленішим  з усіх свят. З якою  активністю і душевним трепетом готувалися учні 9-10 класів до дня святого Валентина, що пройшов в актовій залі школи. Учні висловили своє бачення кохання, показали свої вокальні та театральні  таланти, дарували одне одному валентинки.

          Мандрівка  книжковими  стежками.                                 

  Хочеш світ казок знайти?
 Не шукай далеко,
 Треба, друже, лиш зайти 
 До бібліотеки.

      На екскурсію до бібліотеки завітали найменші її користувачі -- першокласники зі своєю класною мамою Валентиною Миколаївною Павленко.

      Діток цікавить усе: дитячі книги, казочки, дитячі журнали та газети, книжкові виставки, саморобки.      Малята дізналися, як вибрати книжечку, як нею правильно користуватися, про своєчасне повернення тощо. Їм дуже сподобалася ця незвичайна мандрівка в країну книг. З вибраними книжечками задоволені дітки покинули приміщення бібліотеки, пообіцявши, що приходитимуть регулярно.

Світ книжковий -- світ казковий.

Маленькі читайлики.

Життя  сповнене  важких  випробувань.

        Є люди, наче зорі, вони світять все життя і своїм світлом зігрівають усіх оточуючих. Такою людиною в нашому селі є Натертишева Антоніна Микитівна, ветеран війни та праці, що пройшла всю війну юною медсестрою, нагороджена орденом Червоної Зірки, медаллю «За відвагу», ювілейними медалями.          2 лютого  сільський голова Мар’євич Л.І., голова організації війни і праці Ісаченко О.В. та завідуюча бібліотекою  Степаненко В.І. з привітаннями та побажаннями здоров’я, довголіття, добра та миру завітали до ошатної господи  95-річної ювілярки.          Важким та непростим виявився життєвий шлях Антоніни Микитівни. Після закінчення четвертого класу ще дитиною пішла працювати в радгосп «Райгородський», у 18 – поїхала в Москву, де працювала в медпункті.        Двадцятирічною дівчиною в листопаді 1941 була мобілізована до лав Червоної Армії, пройшла військовий шлях через Прибалтику та Білорусію, рятуючи тисячі солдат від смерті. Доводилося з бойовими подругами робити операції та перев’язки під обстрілами та бомбардуваннями.
       Демобілізувалася в 1946 році і знову була переведена в гарнізонний госпіталь в м.Таллін, де працювала до 1951 року. Вийшовши заміж, працювала в Ленінградському дитячому будинку, своїх дітей не мала, всю любов віддавала чужим дітям. Після виходу на пенсію повернулася в рідну Сальницю доглядати сестру-інваліда, котру нещодавно похоронила.

   З   важкими, але цікавими спогадами Антоніни Микитівни всі бажаючі мають змогу ознайомитися в нашій бібліотеці.

.