Чорний біль України

      26 квітня виповнюється 31-а річниця Чорнобильської  катастрофи. Саме цього дня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства – вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС. Потужність двох вибухів  була настільки великою, що вони зруйнували сталеву і свинцеву обшивки реактора. 240 тисяч людей брали участь в гасінні масштабної та небезпечної пожежі на ЧАЕС. Всі вони отримали високі дози радіації. Аварія Чорнобильської АЕС не оминула й жителів нашого села.  13 сальничан побували в чорнобильському пеклі. Декого уже немає серед нас.

        Ознайомитися з цією техногенною катастрофою, а також зі спогадами чорнобильців можна з книжково-документальної виставки  «На розпеченім  серці  реактора». Сальничани ніколи не забудуть тих, хто ціною свого здоров’я зупинив вогненний радіоактивний смерч, що був загрозою всьому живому на планеті.

           Великий день Воскресіння 

      Великдень – це свято душі, бо Воскресіння є перемогою життя над смертю, світла над темрявою, добра над злом. Великдень нагадує нам про духовне відродження, яке потрібне всім нам, всій українській нації. 

        Великодні кошики з золотими пасками, різнобарвними писанками розквітли на дитячих малюнках, що були підготовлені учнями 5 класу місцевої школи та представлені на виставці «Великодні дзвони» в нашій бібліотеці. Тож нехай Пасхальне Свято стане для кожного початком нового життя – кращого і добрішого.

                                     

                             Тиждень дитячого читання

       Підійшов до завершення Всеукраїнський тиждень дитячого читання «Книга – міст у світ знань». В бібліотеці пройшли цікаві масові заходи з дітьми, зокрема  літературна вікторина «Я казка чарівна, дитинства царівна» з  учнями 2 класу. Переможених не було. Переможцями стали всі.

       З книжкової виставки «Мандрівка у Читай-місто» діти буквально розмітали яскраві дитячі книжечки, тож весняні канікули пройшли пізнавально, з цікавою книжечкою в маленьких руках.

     Тиждень завершився, та захоплення читанням продовжується.

                               Пернаті друзі

      З метою додаткового ознайомлення учнів з різноманітною кількістю пернатих друзів, вихованню любові до рідного краю, цікаво та змістовно пройшло в Сальницькій школі свято-вікторина «Зустрічаймо птахів»,  присвячене Міжнародному дню птахів, що відзначається 1 квітня.

        Діти розповідали про птахів цікаві речі, читали вірші, співали пісень, відгадували загадки. На проекторі знайомилися з пам’ятниками птахам, що врятували людей. Дізналися, що птахів надзвичайно багато – аж 9 тисяч видів і всіх їх потрібно оберігати і всіляко їм допомагати, особливо взимку.

                           

           Поезія – це плід і роздумів, і вражень

Подай мне, Боже, светлых дней,
Без сообщений об убитых

В просторах Родины моей,

Обильно кровию политых.

Подай мне, Боже, тишины,

Пусть даже смолкнут в рощах птицы;

Война - вместилище вины,

В ней боль никак не растворится.

Подай мне, Боже, нужных слов,

Чтобы утешить как-то души

Моих отважных земляков,

Чьи слезы время не осушит.

   (П.Корнійчук)

       Вже стало доброю традицією до Всесвітнього дня поезії організовувати в нашій бібліотеці виставки поезії читачів-сальничан. В цьому році виставка поповнилася творчістю cальничанина Петра Корнійчука, що зараз проживає в Одесі.  В його творчому доробку більше 40 віршів чудової неповторної поезії  українською та російською мовами.  Вже пора й книгу видавати. 

       Не залишають байдужими читачів його вірші про минулу та нинішню війну: «Честь и слава тому, кто в погонах защищает родную страну», «Опять война...», «Век за веком - одно и то же...», «Подай мне, Боже, светлых дней». Його ностальгічна поезія про рідну Сальницю: «Спогад», «Сальниця», «Учителям», «Раскаты грома грозового за окном», «Родительский дом», «Прости, мама...», «Улюблена рідна домівка», «Мой дом» лікує душу. Чудові також ліричні вірші Корнійчука.

         З його талановитою самобутньою поезією читач зможе ознайомитися зайшовши на сторінку Блогу «Творчість сальничан», а також з поетичної виставки, що відкрита в бібліотеці.

Улюблена рідна домівка:

Хатина стоїть, зажурилась;

Віконця з похмурим відтінком,

Подвір’я травою укрилось.

Уже не лишилося сліду

Від сміху дитячого в хаті;

В забуту оселю не їдуть

Пісень українських співати.

Калина вогнем червоніє,

Соромиться за самотину.

Вона, як ніхто, розуміє --

Без кореня дерево гине.

І Київ, і Львів, і Одеса,

Де зерна посіяні наші,

Ніколи, мабуть, не закреслять

Дитинства роки щонайкращі.

Додому потрібно вертатись

У пошуках ліків від суму;

Якщо буде радість стрічатись --

Полинуть сюди наші думи.

Немало пройти довелося

Доріг, що почав на стежині,

В полях золотого колосся,

Там линуть пісні журавлині.

Як той боягуз пробачаю

Собі, запобігливу зраду,

До щирого милого краю,

Але пам’ятаю пораду:

Ніщо і ніде не зігріє

Нас так, як батьківська турбота;

І хата дитячої мрії --

В ній крихітки щастя... й скорбота

                        (П.Корнійчук)