Історія бібліотеки та Будинку культури

                                         
                    Тут книги розумні спокійно живуть
                    У тихій, величній світлиці.
                    А двері широко відкриті ведуть 
                    До знань золотої скарбниці.
            
  Сальницька сільська бібліотека була заснована в 1934 році і розташовувалася в хаті священика в мальовничому куточку села біля ставу. Раніше тут була хата-читальня з невеличким книжковим фондом, та поступово, з допомогою жителів села, бібліотека поповнилася новими виданнями.
    За роки фашистської окупації бібліотека зазнала значних втрат і була відновлена аж в 1949 році. Першим бібліотекарем після війни був Герасимчук Василь Арехович,  який мав середню освіту. Фонд бібліотеки, що значно зменшився після воєнного лихоліття, був у занедбаному стані. Почалася клопітка робота по його впорядкуванню, пошук літератури. Велику участь у цьому брало населення.
  Згодом бібліотеку було переведено в приміщення колишньої церкви, де тоді розміщувався клуб. В бібліотеці на той час вже працювала Гавура Поліна Дмитрівна, а в 1954 році – Собчук Степан Дмитрович,  який згодом закінчив медичний інститут і працював лікарем-урологом.


   В 1955 році в село приїхала, після закінчення Тульчинського культурно-освітнього училища, Віра Федорівна Мулярчук (Марусій) родом із села Тиманівка Тульчинського району і на довгі роки, до 1992 року, очолила бібліотеку.   В 1962 році  Віра Федорівна  підвищувала  свою кваліфікацію  на обласному семінарі завідуючих сільськими бібліотеками у м. Вінниці.
       В усі часи бібліотекарі, як і вчителі, вважалися шанованими  в селі людьми та неодноразово очолювали і входили до складу жіночих та опікунських рад,  були депутатами сільської ради, брали активну участь у складі виборчих комісій.
      В 50-60-х роках бібліотекарі після роботи, спільно з директором школи А. М. Яворським та головою ревізійної комісії Шахворостом,  збирали на селі страхові внески, податки, розповсюджували облігації державного займу.  Також допомагали колгоспу рятувати бурякові та кукурудзяні плантації від бур’янів, збирали кукурудзяні початки для тваринницьких ферм тощо.
       Не обходились без  бібліотекарів і комуністичні суботники: висаджування парків, лісосмуг та впорядкування меморіалів пам’яті, визначних місць в селі – все це вони вважали своїм почесним обов’язком.
   Працівники бібліотеки брали активну участь у підготовці та виданні колгоспної газети «Перець», яка вивішувалась в центрі села та висвітлювала всі недоліки колгоспної праці і моральне обличчя села. Були дописувачами та редакторами колгоспної газети «Ленінським шляхом», яка друкувалася в Хмільницькій типографії з 1959 р. і до 70-х років. Разом з  директором Будинку культури Михайлом Петровичем Мулярчуком були редакторами та дикторами Сальницької радіогазети «Поділля».  

     Бібліотека координувала роботу юних слідопитів Сальницької середньої школи, завдяки яким були знайдені родичі загиблих при визволенні Сальниці та Гнатівки солдат, що поховані в Сальниці.
      В 1972 році бібліотеку було переведено в новозбудований Будинок культури на другий поверх. Книжковий фонд становив 7 тисяч примірників. Бібліотека стала культурно-освітницьким центром села, місцем відпочинку для його жителів.
      В ті непрості часи радянської влади та однопартійної комуністичної системи основне спрямування бібліотечної масової роботи направлялося на пропаганду марксистсько-ленінської  літератури, матеріалів з’їздів, конференцій Комуністичної партії Радянського Союзу, творів К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна. Не дивно, що  100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна 22 квітня 1970 року святкувалося з величезним розмахом як на державному, так і на місцевому рівнях.
       Село Сальниця – батьківщина українського поета Ярослава Шпорти (1922-1956р), Героя Радянського Союзу  полковника начальника політвідділу 150-ї окремої танкової бригади Флора Євстаховича Столярчука (1906-1944). В бібліотеці  приділяється велика увага популяризації літератури про цих визначних  земляків, збираються папки з матеріалами життя і творчості, проводяться масові заходи.
        15 вересня 1972 року в Сальницькому Будинку культури відбувся вечір пам’яті присвячений 50-річчю з дня народження поета Ярослава Шпорти, підготовлений бібліотекарями  В.Ф. Мулярчук та Н.П. Пахолюк спільно з працівниками Будинку культури, школи та за підтримки правління колгоспу «Червоний партизан» і керівництва села.
        «Ми зібралися, щоб віддати шану талановитому майстру пера, поету Ярославу Шпорті», -- відкриваючи вечір, сказав другий секретар КП України  Гребенюк М.І.
        В президії – гості з Києва: Дмитро Якович Шлапак – професор, відомий літературознавець; Борислав Павлович Степанюк – відомий український поет, перекладач, заступник головного редактора видавництва «Радянський письменник»; Олесь Іванович Жолдак – наш земляк, відомий український поет; Тетяна  Гаврилівна – дружина Ярослава Шпорти та його брат Анатолій Гнатович. Гості з Вінниці:  Дмитро Григорович Деркач – відповідальний секретар Вінницької організації Спілки письменників України;  Кирило Володимирович Курашкевич – поет, член Спілки письменників України;  Микола Олександрович Рябий – журналіст, та ряд інших.
      На сцені  серед квітів --  великий портрет Ярослава Шпорти написаний директором БК М.П.Мулярчуком, просторий зал переповнений  святково одягненими сальничанами, серед яких чимало гостей з Хмільника.
      На вечорі виступили зі спогадами друзі поета, однополчани по творчості Д.Я.Шлапак, Б.П. Степанюк, Д.Г.Дереч, К.В.Курашкевич, О.І. Жолдак,  а також  однокласниця – вчителька Марія Миронівна Дем’янчук.
      Учасники вечора заслухали також запис живого голосу Ярослава Шпорти. Згодом письменники відвідали музей поета та сільську бібліотеку, де ознайомилися з книжковими виставками творів і біографічних матеріалів Я. Шпорти. Сільській бібліотеці письменники подарували збірник поезії Я. Шпорти «Незакінчений зошит» з наступним дарчим  написом: «Читачам Сальницької бібліотеки на честь 50-річчя з дня народження визначного поета України Ярослава Шпорти. 15 вересня 1972 рік. Від Спілки письменників України». Напис доповнено автографами.
       Для покращення обслуговування читачів в бібліотеці було організовано відкритий доступ до книжкових фондів. На молочно-тваринницькій фермі колгоспу «Червоний партизан» відкрився пункт видачі літератури. В цей час були організовані пересувні бібліотеки на тракторному стані, а на період збирання урожаю пересувна бібліотека була організована на колгоспному току. На той час в колгоспі діяла партійна організація, яка теж мала свою бібліотеку, що нараховувала біля 1000 примірників книг. Бібліотекарем там працювала Надія Петрівна Пахолюк. Згодом цю бібліотеку реорганізували і частину книг передали до Сальницької сільської бібліотеки, частину – в музей Я.Г.Шпорти. Основним джерелом поповнення фонду бібліотеки став бібколектор.
     Сальниця – село велике і читачами бібліотеки стали понад 2 тисячі жителів села.
      Тісний зв’язок бібліотека підтримувала з колгоспом. На всіх виробничих ділянках проводилися різні масові заходи: вшанування передовиків колгоспного виробництва, підводилися підсумки соціалістичного змагання, зустрічі з передовими людьми, свято першої борозни, свято першого снопа, проводи механізаторів на жнива, на посівну, проводилось інформування спеціалістів сільського господарства. В свою чергу колгосп покращував матеріальну базу бібліотеки: закуповувалися меблі, книги, передплачувались періодичні видання.
     В 1979 році бібліотекаря Н.П.  Пахолюк змінила Лідія Авер’янівна Степаненко (Кирильчук), що заочно закінчила Тульчинське культурно-освітнє училище.
   15 вересня 1982 року,  з нагоди 60-річчя народження Я.Г Шпорти  в Сальницю прибули побратими по перу з Вінниці, Києва, Липецька, Кабардино-Балкарії, а також дружина поета Тетяна Гаврилівна і син Володимир. Бібліотекарі В.Ф. Мулярчук та Л.А. Степаненко за давнім і  добрим звичаєм вручили їм  хліб-сіль.
     Гості відвідали оселю-музей поета, поклали квіти до підніжжя пам’ятника полеглим воїнам. Потім в Будинку культури відбувся урочистий вечір. На вечорі виступив секретар парторганізації  колгоспу Л.П. Павленко, який відтворив яскраві факти життя і творчості визначного майстра слова.
      Теплі слова про нашого земляка висловили поети Борислав Степанюк, Петро Перебийніс, Анатолій Бортняк, Ісса Боташев, Світлана Мекшен, Валентина Козак, Микола Студецький.
      А.Бортняк передав сільській бібліотеці та музею книги вінницьких літераторів з дарчими написами.
     Великого розквіту набула бібліотека в 80-і роки, коли було  створено Хмільницьку централізовану бібліотечну систему. Книжкові фонди бібліотеки регулярно поповнювалися новими виданнями за різними галузями знань, художньою літературою, довідковими виданнями, багато надходило дитячої літератури.
       З 1992 року, після виходу на заслужений  відпочинок В.Ф. Мулярчук, по 2014 рік бібліотеку очолювала Лідія Авер’янівна Степаненко, а бібліотекарем стала Степаненко Віра Іванівна,  яка до цього часу 6 років працювала  завідуючою Гнатівською сільською бібліотекою і в 1990 році закінчила заочне відділення  Тульчинського культурно-освітнього училища.
       В 90-их роках, як буревій, пронеслись по Україні реформи. Не минули вони і культурно-освітні заклади. Бібліотека зазнала великих змін. Кількість книг, які надходили в бібліотеку, значно зменшилась. Фінансування на культуру значно скоротилося. Приміщення бібліотеки потребувало капітального ремонту, але за відсутності коштів він  не  проводився. В 1997-2000 роках Сальницьку сільську бібліотеку на свій баланс взяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Сальницьке». За цей період фонд бібліотеки не поповнювався взагалі, сільська рада зубожіла, то ж періодичних видань теж нікому було передплатити. Зарплата майже не виплачувалась. До того ж, в зв’язку зі скороченням, в 1999 році Гнатівську сільську бібліотеку було закрито, книжковий фонд в кількості 4 тисяч примірників передано до Сальницької книгозбірні. Таким чином фонд Сальницької бібліотеки станом на 1.01. 2000 року становить  24,8 тисяч примірників. Це одна з найбільших бібліотек району, користувачами якої є понад 1000 чоловік.
      В 2006 році  книгозбірню було переведено  в приміщення колишнього колгоспу, що на другому поверсі сільської ради і силами бібліотекарів там було зроблено ремонт. Бібліотека займає три кімнати загальною площею  96 м2 : одна кімната 36 м2  -- для збереження книжкового фонду;  друга 18 м2 -- кімната-абонемент,  нові надходження літератури та періодика;  третя 42 м2 — краєзнавчі, дитячі та тематичні виставки,  читальний зал.  Це дало можливість краще організувати роботу як за змістом так і за формою.

 
      В 2014 році, в зв’язку з виходом Л. А. Степаненко на пенсію, бібліотеку очолила Віра Іванівна Степаненко (Слободянюк), бібліотекарем стала Оксана Леонідівна Ридванюк (Казмірчук), що працювала до цього часу художнім керівником  Будинку культури.
   В усі часи бібліотека була скарбницею знань та духовності. Такою ж вона залишилась і зараз, хоча й обтяжена безліччю проблем, породжених часом. Не вистачає нових книг, меблів, періодичні видання передплачуються за кошти благодійника (Київський ЗАТ «Словянський дім», фінансовий директор Любов Іванівна Слободянюк).
       Старі видання поступово списуються, а нові надходження літератури поступають в основному завдяки акції «Подаруй бібліотеці книгу» та благодійникам.
     Бібліотекарі ведуть велику пошукову роботу по збиранню матеріалів з історії села, спогадів старожилів  про Голодомори, Другу світову війну, а також місцевого фольклору.
      Стало доброю традицією щороку святкувати День незалежності України, проводити різноманітні масові заходи, співпрацюючи з працівниками Будинку культури, школи та дитячого садка «Ромашка». Бібліотекарі – незмінні учасники районних та обласних свят-конкурсів «Щедра світлиця».
      У бібліотеці працює літературне обєднання любителів української мови «Наша мова калинова», гурток «Умілі руки». Бібліотекарі обслуговують інвалідів, ветеранів війни та праці.
      Читачі бібліотеки неодноразово брали участь у районних  конкурсах «Кращий читач року», «Легенди рідного краю», «На крилах Лесиних пісень», «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття», «Фронтовий трикутник. Напиши ветерану листа», «Благодатна Хмільницька земля», «Мрії про Україну: дитячий погляд», де займали призові місця. Велику допомогу бібліотека отримує від хмільницьких колег з методичного відділу районної бібліотеки. Незважаючи на вік науково – технічного прогресу, сільська бібліотека 


  
 залишається інформаційним центром села, забезпечує загальнодоступність до знань. Адже місія бібліотеки – створювати людям умови для духовного росту, самоосвіти і самовиховання, допомагати у вихованні гармонійно розвинених громадян, гідних творити сьогодення, що вбирає в себе заповіти, традиції попередніх поколінь.
  В жовтні   2015  року бібліотеку приєднано до мережі інтернет та створено Блог Сальницької  сільської  бібліотеки, який веде В.І.Степаненко, в якому висвітлює яскраві події бібліотеки та села.  За кошти сільської ради працівники культури села придбали ноутбук, який знаходиться  в бібліотеці. Таким чином читачі бібліотеки  мають можливість користуватись безкоштовним інтернетом.  В червні 2016 бібліотекаря О.Л.  Ридванюк було скорочено. Бібліотека працює на допомогу процесу національного відродження і духовного становлення читачів, проводить популяризацію краєзнавчої літератури. Для цього в бібліотеці створено краєзнавчий куточок, де представлені краєзнавча література, матеріали з історії села, а також виставка старовинних речей. Тут представлені старовинні  рушники, хустки, сорочки, ікони, а також горщики та інші речі домашнього вжитку, якими користувалися наші предки, старі світлини та документи.
 Відкрито читальний зал. Цікаві дитячі виставки, в експозиції яких нові книги.     Книжковий фонд систематизований по відділах. Книжки розставлені на зручних полицях, до яких вільний доступ. Швидко і легко знайти необхідні матеріали. Тут же, за зручними столами, можна почитати, зробити потрібні виписки.
      До уваги читачів також і картотеки, які завжди допоможуть знайти потрібний матеріал: краєзнавча картотека, картотека періодичних видань, систематична картотека статей, картотека для дошкільників та учнів 1-4 класів.
     Користувачі можуть отримувати у тимчасове користування будь-який документ з фонду бібліотеки;
      Користувачі можуть замовити необхідний їм документ по внутрішньо-системному книгообміну;
 Користувачам надається консультативна допомога у виборі  джерел інформації;
   Користувачі можуть використовувати у роботі довідково-бібліографічний апарат;
     Користувачі можуть отримати доступ в Інтернет;
     Користувачі можуть сканувати інформацію, друкувати документи.

         Станом на 1.01.2016 року  фонд бібліотеки становить 20742 примірників, в тому числі книг – 17017, одержує 18 примірників газет і журналів, обслуговує  більше 1000 читачів. Річна книговидача становить майже 20000 примірників.
       В 2017 році бібліотека поповнилася новими меблями та дитячою літературою закупленою за кошти сільської ради.
    Сьогоднішній світ вже неможливо уявити без новітніх технологій. Різноманітні технічні засоби заполонили все людство, вони спрощують життя і допомагають в роботі. Для того, щоб у сільської громади була можливість добратися до всесвітньої  павутини і з часом заявити про себе як ще один туристичний куточок України, щоб кожен зміг почерпнути для себе щось корисне та цікаве, популяризувати культурну  спадщину рідного села і дізнатися історію краю, -- нещодавно працівники районної бібліотеки взяли участь у п’ятнадцятому обласному конкурсі проектів розвитку територіальних громад, і виграли. Керівник проекту «Інтернет без меж: спілкуємося, об'єднуємося заради збереження історико-культурної спадщини та духовності» – директор районної бібліотеки для дорослих З. М. Попова.
    Завдяки цьому проекту в Хмільницькому районі відкрито безкоштовні Інтернет-центри ще в десяти сільських бібліотеках, в т. ч. і в Сальниці. В листопаді 2018 року в рамках проекту  для десяти сільських бібліотек було закуплено десять ноутбуків і стільки ж принтерів. В районній бібліотеці для дорослих  по завершенні презентації сільським головам вручили ноутбуки і принтери, а сільським бібліотекарам – набори книг для поповнення книжкового фонду бібліотек. Таким чином Сальницька сільська бібліотека поповнилася ще одним ноутбуком, принтером та новою літературою.
 

 В 2021 році завдяки 
Міністерству цифрової трансформації України Сальницькій сільській бібліотеці передано 2 комплекти комп’ютерної техніки та комп’ютерний стіл, 1 червня відбулося урочисте відкриття інтернетцентру для користувачів бібліотеки.
        30 вересня -- Всеукраїнський день бібліотек. Читачка нашої бібліотеки 15-річна Оксана Леонідівна Мулярчук привітала бібліотекарів власноруч написаним віршем:


Моя бібліотека



Я одержима книгою
Це, мабуть, дуже класно.
Перечитаю знов її,
Або напишу власну.
 Інфікувалась думкою

Романтика-поета.
      Думка ця, як постріл
      Влучного пістолета.
    Я захворіла піснею
Нашого народу, 
   Вкраїнському фольклору я
     Напишу колись оду.
   Порятує лиш мене
           Всіх книгоманів мекка
              Колонія мудрих думок –
Моя бібліотека.  
            Вакцину я знайду у ній
      Від ліні і неробства,
        Імунітет для розуму,
  Від всього неподобства,
      Антиотруту від іржі
     Мозку й розуміння,
     Довідник із логіки,
Дотепу і вміння.
    Я знайду все у ній:
    Класику Стендаля,
       Мольєрову комедію,
             Великий словник Даля,
Повісті Нечуя,
          «Кобзаря» Шевченка,
Пісню Українки,
  І вірші Костенко,
    Фентезі Дяченків,
         Філософа Растреллі,
          Романи Жуля Верна,
           Трактат Макіавеллі...
        Потім гляну на годинник,
Почухаю лоба –
          Найприємніша з усіх
    Читання хвороба.
       З оберемком знань
  Я додому прийду
І почну читати,
         З кімнати не вийду.

 ( О.Л.Мулярчук 30  вересня 2011р.)




Скарби й багатства переходять в тлін,

Морози люті змінюють відлиги,

Та світить для народів й поколінь

Бібліотека -- храм величний книги

Наші досягнення
На сторінках газет:
Урядовий кур'єр. -- 2010. -- 6 лют. -- с.9.
Життєві обрії. -- 2013. -- 12 лип. -- с.4.
Життєві обрії. -- 2016. -- 19 лют. -- с.3.
Життєві обрії. -- 2014. -- 10 жовт. -- с.1

Життєві обрії. -- 2014. -- 8 трав. -- с.4.
Вінниччина. -- 2014. --28 трав. -- с.12.
Життєві обрії. -- 2012. -- 2 берез. -- с.4.
Життєві обрії. -- 2010. -- 24 верес. -- с.3.
Нагороди




Досягнення наших читачів:


       Із книгою і словом поріднися,              

        Хай буде книга  -- твій насущний хліб.

 Тож зачерпни із неї і напийся    

 Снаги, що в серці залишає слід. 

Історія  Сальницької  сільської бібліотеки записана зі спогадів колишніх  бібліотекарів В.Ф.Мулярчук,  Л.А. Степаненко, директора Будинку культури М.П.Мулярчука. 
Спогади зібрала та впорядкувала  В.І.Степаненко.


ІСТОРІЯ БУДИНКУ КУЛЬТУРИ
З 1925р. при хаті-читальні почали працювати гуртки художньої самодіяльності. В  них активну участь приймали комсомольці      Кутц Ф.Ф., Барчук Павло, Петраш Соловей, Носальський Юхрем та ін. Хоровим та драматичним гуртками керував учитель Слісарчук Микола Максимович. На сцені зявилися пєси українських класиків-драматургів «Назар Стодоля», «Сватання на Гончарівці», «Кармелюк» та ін. Струнним оркестром керував Бабійчук Федір Давидович. Часто члени гуртків виступали з концертами та пєсами в клубах навколишніх сіл.
В цей час секретарем комсомольської організації був Столярчук Флор Євстафійович. В 1925р.  комсомольцями села були організовані перші комсомольські весілля (тобто без вінчання) в Барчука Павла та Собчука Єфрема. В ті роки радянською владою релігія була оголошена опіумом для народу. Руйнувалися, або реорганізовувалися церкви і комсомольці були активними агітаторами в боротьбі з релігійними обрядами, пережитками минулого та відсталими елементами, якими вони оголосили віруючих людей. Так був проведений антирелігійний карнавал, організований секретарем комсомольської організації Іщуком Максимом. Непересічною подією в житті комсомольців та молоді села став диспут проведений в 1928р. між священиком Микитою Ратушинським, адвентистом сьомого дня Олександром Чехівським та вчителями Сальницької школи: Савінським (директор школи), Слісарчуком М.М., Муратандовим. Диспут відкрив завідуючий клубом агітпроп від партосередку Кізь І. П. Переможцями в диспуті стали вчителі та комсомольці. А хіба могло бути інакше, якщо релігія переслідувалася владою...
    В 1929р. Кізь І.П. привіз з Бердичева в Сальницю перший батарейний радіоприймач, якого встановили в клубі. Радіоприймача до цього часу ще ніхто в селі не бачив, як він влаштований ніхто не знав, а тому люди старшого віку доводили, що це говорять в сусідній кімнаті, а чути тут.  
     До війни сільський клуб розміщувався на місці, де згодом була сільська рада над ставом в центрі села. З іншого боку розміщувалась ткацька артіль. Завідував клубом художній керівник Гриньов Олександр Дмитрович. Силами комсомольців та передової молоді села були обладнані клуби ( а їх в 30-х р. було 4) і хата-читальня, де систематично проводились вечори запитань і відповідей, читались лекціїї, доповіді, влаштовувались розваги. На всіх керівних посадах в селі були комуністи, або комсомольці.
Після війни клуб розмістили в колишній хаті священника. Завідуючим став Петраш Павло Карпович. В 1947-49рр. --  Сабатков Борис Костянтинович, потім – Герасимчук Василь Арехович (до 1950 року).
В 1950 році клуб, після невеликої реконструкції, розмістили в церкві. Завідуючим клубом став Корнійчук Юхим Сергійович, який пропрацював до 1955 року.
З 1956 по 1967 рр. клубом завідував Мулярчук Михайло Петрович. Його змінив Столярчук Володимир Флорович, потім – Барчук Володимир Гнатович, згодом – Гавура Леонід Костянтинович.
В 60-х роках при Сальницькому Будинку культури діяв драматичний гурток, організований подружжям Мулярчуків (директор БК  Михайло Петрович та зав.бібліотекою Віра Федорівна). На сцені ставились п’єси «Сватання на Гончарівці», «Назар Стодоля», «В степах України» та інші. Ролі виконували сальничани, особливо активну участь брала завідуюча дитячим садком Кізь Марія Станіславівна.
     В 60 - 80-х роках художня самодіяльність в Сальниці досягає значного рівня. Аматорські колективи були справжньою окрасою багатьох концертних програм на сценах Хмільника, Калинівки, Козятина, Тульчина, Вінниці. Не було жодного сільського клубу в Хмільницькому районі, де б не виступали творчі колективи Сальницького Будинку культури.
 В 1972 році в Сальниці було урочисто відкрито новозбудований двоповерховий  Будинок культури з просторою сценою та оркестровою ямою, з великою глядацькою залою. На другому поверсі розміщувалася сільська бібліотека, на першому – парткабінет, кімната урочистих подій та кімнати гурткової роботи. При  будівництві  Будинку  культури була  закладена  капсула  з  посланням  і  підписами  до  майбутніх  поколінь.


  
  Директором БК знову став   Мулярчук Михайло Петрович і пропрацював до 1993 року. За час його праці культурно-освітня робота та художня самодіяльність села була на досить високому рівні. Хор, вокальні та танцювальні колективи радували глядачів далеко за межами села.  Діяв духовий оркестр, ансамбль народних інструментів.
Будинок культури був базовим центром в області для проведення практики студентів Тульчинського культурноосвітнього училища (тепер училище культури). Художній керівник – Кондратюк Дмитро Сергійович. 
 Початок 80-х років минулого століття – розквіт досягнень колективного господарства, одначе трудівники полів і ферм не забували й про культурне дозвілля. Художній керівник сільського Будинку культури Дмитро Кондратюк організував на МТФ хор-ланку «Доярочка», учасниками якого стали 25 голосистих доярок. Незабаром з’ясувалося, що серед доярок є талановиті солістки в особах Людмили Макодай та Галини Ридванської. Не в кожному аматорському хорі знайдуться їм рівні. Місце для репетицій знайшлося у профілакторії. Правління колгоспу схвалило затію тваринників, придбало баян, належний одяг для хористів.   Згодом «Доярочка» стала виступати з концертами не лише у Сальниці, а й у сусідніх селах. Побували хористи й в Уланові – у друзів по змаганню. Там теж зустріли «Доярочку» на високому гостинному рівні.
Директор БК Михайло Петрович Мулярчук --   делегат Всесоюзного з’їзду працівників культури 1977 року в Москві, а також делегат ХІІІ з’їзду профспілок України 1982 в м. Києві. В 1976 р. нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора в галузі культури, багатьма районними  обласними, республіканськими Почесними грамотами.
    « В ногу з часом
З досвіду роботи Сальницького Будинку культури
Як тільки потрапляєш в центр Сальниці, в очі перш за все кидається велике двоповерхове приміщення, фасад якого прикрашають масивні колони. Це сільський Будинок культури, збудований вісім років тому на кошти місцевого колгоспу.
Всі ці роки незмінно директором Будинку культури працює Михайло Петрович Мулярчук. За багаторічну плодотворну роботу в цьому році він нагороджений орденом  Трудового Червоного Прапора.
Цю високу нагороду Михайло Петрович одержав цілком заслужено. Про це вам скаже кожен сальничанин.
З повагою ставляться односельчани до директора культурно-освітнього закладу. Насамперед за те, що він ентузіаст своєї справи, за те, що бере активну участь в громадському житті села і колгоспу.
Пошук, ініціатива плюс багаторічний досвід дозволяють Михайлу Петровичу розкривати нові можливості, нові горизонти сільського Будинку культури.
Добре знаючи культурні запити односельчан, директор намагається в можливій мірі задовольнити їх.
В комплексному підході до розв’язання актуальних завдань комуністичного виховання, який здійснює партійна організація села, важливе місце відведене культурно-освітнім закладам, і в першу чергу Будинку культури. В  заходах по виконанню рішень ХХV з’їзду КПРС не раз згадується сільський Будинок культури, який проводить масово-політичну і культурно-виховну роботу з врахуванням конкретних умов. В планах культосвітнього закладу наголос робиться на обслуговування трудівників поля в час важливих сільськогосподарських робіт: посівної кампанії, догляду за посівами, жнив, бурякозбирання.
Очолювана т. Мулярчуком рада  Будинку культури активно допомагаєпартійній організації у мобілізації трудящих села на виконання поставлених завдань, в задоволенні духовних і культурних потреб населення. В складі громадської ради 15 чоловік, з них 9 комуністів.  В складі ради – представники партійних і радянських органів, шкільні та медичні працівники, спеціалісти колгоспу.
На своїх засіданнях рада розглядає актуальні питання, при необхідності  входить з пропозиціями до парткому, сільвиконкому чи  правління колгоспу. Це за пропозицією ради колгосп «Червоний партизан» закупив інструменти для духового і естрадного оркестрів, баяни тощо.
В Сальниці майже половину працездатних жителів становить молодь до 30 років. Сільський Будинок культури став для них другою домівкою. Тут вони мають можливість знайти розвагу для душі. Одні беруть активну участь в гуртках художньої самодіяльності, інші приходять, щоб подивитись на виступи сільських талантів, підбадьорити їх в творчому пошуку, послухати лекцію, переглянути фільм.
Великим успіхом серед хліборобів користуються численні колективи художньої самодіяльності Сальницького Будинку культури.
Охоче йдуть люди на лекції, які читають  досвідчені члени товариства «Знання» Г.П.Петрунь, Ф.І.Шеремета, П.С.Шеремета, К.А.Мулярчук, П.М.Кондрацький, О.П.Ридванюк, Л.І.Собчук та інші.
Разом з місцевою середньою школою Будинок культури веде велику роботу по інтернаціональному та військово-патріотичному вихованню трудящих.
Досвід роботи Сальницького Будинку культури заслуговує широкого вивчення і розповсюдження.

                                                                           С. Дасевич».

Крім директора в БК в 80-90-х р. працювали два художніх керівники Слободянюк Іван Миколайович і Ридванюк Оксана Леонідівна та керівник духового оркестру Струтинський Юрій Петрович. Було створено  вокально-інструментальний ансамбль, яким керував Слободянюк І.М.

З 1993 по 2004 рік директором БК був Слободянюк Іван Миколайович, а також працював в Сальницькій школі вчителем музики.


з 2006  по 2016 рік БК очолював Кондель Микола Андрійович, художній керівник --  Ридванюк Оксана Леонідівна, що працює донині. Ридванюк О. Л. являється також  керівником з 2005 р.  аматорського жіночого вокального ансамблю «Берегиня» Сальницького Будинку культури, що був створений в 1984 році Слободянюком І.М. В грудні 2011 року колективу було присвоєно високе звання народного.  2013 рік – визначний для колективу. Саме в цьому році народний аматорський жіночий вокальний ансамбль «Берегиня» занесено на районну Дошку пошани.  В 2016 році колективу пошили нові сценічні костюми. Музичний керівник «Берегині» Дубовий Павло Васильович.
  «Берегиня» є окрасою різноманітних заходів не тільки в  рідній Сальниці, а й у м. Хмільнику,  Вінниці, Чорноморську, селах району та області.
    В 2015 році Будинок культури поповнився новою музичною апаратурою.
 В січні 2017 р. директором Будинку культури став Деренюк Микола Євгенович, що працює в школі вчителем музики. Зараз Будинок культури в стадії капітального ремонту.
СВЯТО ВЕСНИ
           І   я,   колись    була    Весною,
                   Зворушливо    тремтіло    серце    молоде.
             У    білім    платті,    світлою    косою
         В   очах    світилось    небо    голубе.
                         В.Петрашова
Весна -- Валя Петрашова. Травень 1965 року
                     У  святковім    парку   зібралося    народу,
Весна   на   сцені    у    красі.
           Під    спів    веснянок ,    хороводу,
       Вклонялась    людям    і    землі.
                         В.Петрашова









Свято Весни-1966 рік






СВЯТО УРОЖАЮ
Голова колгоспу І.А. Молдован нагороджує Валю Петраш за виховання дітей колгоспного дитячого садочка. Жовтень 1966 року.
































Комментариев нет:

Отправить комментарий