Вічно  житиме  моя Україна

 Моя єдина Батьківщина,

 В піснях оспівана земля.

 Я хочу, щоб війна скінчилась

 І доля світлою була!

        24 серпня Україна відсвяткувала 25-річчя своєї незалежності. Ця дата втілює в собі давнє прагнення нашого народу до свободи та самовизначення. Незалежність стала новою точкою відліку в житті кожного з нас, адже майже тисячу років українці прагнули жити вільно та сповідувати свої традиції на рідній землі.

       Святкуючи разом з усією країною, наша бібліотека прийняла участь в показі світлиць «Щедра господа», що відбувся 19 серпня в селі Уланів. Сальницька світлиця була наповнена старовинними предметами народного вжитку, традиційними українськими cтравами та сучасними вишивками майстринь-вишивальниць:  В.С. Ісаченко, Тетяни Чехівської, Людмили Гаврилюк, Оксани Кондель. З народною піснею перед присутніми виступив народний аматорський ансамбль «Берегиня» Сальницького Будинку культури.

      В бібліотеці було підготовлено книжкову виставку «Це моя Україна, це моя Батьківщина», з якої читачі дізнаються про історію України, невичерпний пласт її традицій, про свята та обряди нашої країни, а також становище України в сучасному світі.

      Нехай наша країна процвітає, люди  живуть гідно і нарешті настане мир!  Слава усім героям які здобули, боронили і боронять зараз нашу незалежність! Слава Україні!

В пам’яті вдячних земляків

        18 серпня виповнюється 110 років з дня народження Героя Радянського Союзу полковника Флора Євстаховича Столярчука (1906 – 1944р.р.),  начальника політвідділу  150-ї окремої танкової бригади (з-я Гвардійська Армія, 1-й Український фронт).

          Столярчук народився 1906 року в с. Сальниця в селянській християнській сім’ї. В 1933 р. закінчив 3 курси Київського інституту механізації і електрифікації. Учасник радянсько-фінляндської війни 1939-40р.р., визвольного походу радянських військ в Західну Україну і Західну Білорусію 1939 р. На фронті Великої Вітчизняної війни з червня 1941р.

        Влітку 1944р. приймав участь у відбитті контратак. 14.07.1944р. в бою біля с. Підбереззя Горохівського району  Волинської області героїчно загинув. За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і виявленими при цьому відваги і героїзму, Приказом Президії Верзовної Ради СРСР від 23 вересня 1944 р. Ф. Є. Столярчуку посмертно присвоєно  звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений 2 Оденами Леніна, Орденом Червоного прапора, 2 Орденами Вітчизняної війни І ступеня, Орденом Червоної Зірки, медалями. Захоронений в м. Луцьку на Меморіалі Слави. Його іменем названо вулиці  в с. Підбереззя,  Сальниці, в містах Хмільник, Горохів. 

Меморіальна дошка встановлена в с.Підбереззя

Меморіальна дошка встановлена в с.Сальниця.

       В  Сальницькій середній школі відкрито його музей, біля школи встановлено погруддя героя.

        Вшановуючи пам’ять героїчного земляка, зав. бібліотекою В. Степаненко підготувала книжково-документальну виставку «В пам’яті вдячних земляків», завдяки якій читачі бібліотеки зможуть ознайомитися з біографією героя, спогадами родичів та історією його подвигу.

      Відлітають у вічність роки. Скільки б їх не минуло, вони не зітруть у народній пам’яті імена захисників  Вітчизни, пам’ять про них, про їхні подвиги.

  

      Моє  село,  моя  родина –

      То  все  квітуча  Україна.  

        

З-поміж сіл, що над Бугом чарівним

Ти, як маківка вся розцвіла,

Я люблю тебе, Сальнице рідна,

Моя шана тобі і хвала.

        У час духовного відродження нашого народу дедалі уважніше вдивляємося в його історію,частіше звертаємося до нашого минулого. В липні цього року виповнилосяся 585 років з часу появи першої письмової згадки про наше село, нашу рідну Сальницю.

         Історія Сальниці  досить цікава та самобутня. Cело було засноване у XVII ст. 7 червня 1607 року королем Сигізмундом ІІІ надано магдебурзьке право і герб — «…одну руку оголену, а другу панциром покриту й лук з напнутою стрілою». 5 червня 1792 року згаданий привілей без змін підтверджено королем Станіславом-Августом Понятовським Сальниця  була заштатним містом Літинського повіту Подільської губернії. За переписом 1897 року, населення Сальниці становило 3699 осіб, серед яких було 74,6% українців та 24,3% євреїв.   Cтаном на 1.01.2016р. в Сальниці та Гнатівці нараховується 1400 дворів, в яких проживає 2165 чоловік.

        Наше село завжди славилось своїми родючими чорноземами й працьовитими людьми, що вирощують хліб та виховують дітей --  гідних продовжувачів свого роду.

        До цієї славної дати бібліотека підготувала виставку старожитностей рідного села  «Наш край—історії скарбниця», на якій представлені зібрані працівниками  бібліотеки старовинні вишиті рушники та сорочки, яким  більше  ста років; глиняний посуд; старовинні книги,  документи, світлини, тощо.

        Підготовлено також і книжково-ілюстративну виставку « Я люблю тебе, Сальнице рідна, моя шана тобі і хвала».Читачі бібліотеки мають змогу ознайомитися з розширеною історією села, спогадами старожилів, з життям та творчістю Я. Шпорти, інших видатних сальничан, старовинними світлинами.

Земле наша мила, славна і велична.

Ти для всіх колиска горда і одвічна.

Засівайся, земле, не слізьми і кров’ю,

А засійся, земле, щастям і любов’ю.

Копії паспортів 1912 та1918 років видання, купча на землю 1879 р.

Жіноча сорочка вишита в 1898р.

Оригінал плаката з зображенням Олександра ІІ, (1892р.)

На страже: Красноармейская газета. -- 1944.-- 11марта.(оригінал).