Через  віки  з  любов'ю.

Любов -- над бурі зведений маяк,

Що кораблям шле промені надії.

Це --  зірка провідна, яку моряк

Багословляє в навісній стихії.

                            Кохання... Про нього мріють, його чекають. Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, а й тим духовним збагаченням, котре наповнює серця закоханих. Багато поколінь пройшло по землі, передаючи один одному безсмертя і доброту. Кохання торжествує на світі. Воно поза віком і часом. Воно возвеличує людину. І не дивно,  що серед молоді свято закоханих  являється найулюбленішим  з усіх свят. З якою  активністю і душевним трепетом готувалися учні 9-10 класів до дня святого Валентина, що пройшов в актовій залі школи. Учні висловили своє бачення кохання, показали свої вокальні та театральні  таланти, дарували одне одному валентинки.

          Мандрівка  книжковими  стежками.                                 

  Хочеш світ казок знайти?
 Не шукай далеко,
 Треба, друже, лиш зайти 
 До бібліотеки.

      На екскурсію до бібліотеки завітали найменші її користувачі -- першокласники зі своєю класною мамою Валентиною Миколаївною Павленко.

      Діток цікавить усе: дитячі книги, казочки, дитячі журнали та газети, книжкові виставки, саморобки.      Малята дізналися, як вибрати книжечку, як нею правильно користуватися, про своєчасне повернення тощо. Їм дуже сподобалася ця незвичайна мандрівка в країну книг. З вибраними книжечками задоволені дітки покинули приміщення бібліотеки, пообіцявши, що приходитимуть регулярно.

Світ книжковий -- світ казковий.

Маленькі читайлики.

Життя  сповнене  важких  випробувань.

        Є люди, наче зорі, вони світять все життя і своїм світлом зігрівають усіх оточуючих. Такою людиною в нашому селі є Натертишева Антоніна Микитівна, ветеран війни та праці, що пройшла всю війну юною медсестрою, нагороджена орденом Червоної Зірки, медаллю «За відвагу», ювілейними медалями.          2 лютого  сільський голова Мар’євич Л.І., голова організації війни і праці Ісаченко О.В. та завідуюча бібліотекою  Степаненко В.І. з привітаннями та побажаннями здоров’я, довголіття, добра та миру завітали до ошатної господи  95-річної ювілярки.          Важким та непростим виявився життєвий шлях Антоніни Микитівни. Після закінчення четвертого класу ще дитиною пішла працювати в радгосп «Райгородський», у 18 – поїхала в Москву, де працювала в медпункті.        Двадцятирічною дівчиною в листопаді 1941 була мобілізована до лав Червоної Армії, пройшла військовий шлях через Прибалтику та Білорусію, рятуючи тисячі солдат від смерті. Доводилося з бойовими подругами робити операції та перев’язки під обстрілами та бомбардуваннями.
       Демобілізувалася в 1946 році і знову була переведена в гарнізонний госпіталь в м.Таллін, де працювала до 1951 року. Вийшовши заміж, працювала в Ленінградському дитячому будинку, своїх дітей не мала, всю любов віддавала чужим дітям. Після виходу на пенсію повернулася в рідну Сальницю доглядати сестру-інваліда, котру нещодавно похоронила.

   З   важкими, але цікавими спогадами Антоніни Микитівни всі бажаючі мають змогу ознайомитися в нашій бібліотеці.

.

На  Аскольдовій  могилі – український цвіт.

       Світова історія знає багато жертв в ім’я ідей, але аналогічних Крутам не було. 29 січня 1918 року біля невеличкої станції Крути на Чернігівщині сталась трагедія, яка сколихнула, пробудила  всю Україну. У цей день жменька юнаків у нерівному бою віддали своє життя, але відстояли честь України.

       З виступом військ М. Муравйова з Харкова на Київ почалася московська-українська війна. В четвертому  Універсалі уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами, а 5 січня 1918 року на зборах студентів молодших курсів Київського університету було ухвалено приступити до створення студентського куреня Січових Стрільців.

        27 січня  добровольчий студентський курінь в кількості 300 студентів вирушив назустріч більшовицьким військам. Проти них рухалася  частина військ Муравйова кількістю 6 тисяч багнетів. Зранку грянула нерівна битва. Майже всі сміливці загинули. Полонених  юнаків  було жорстоко закатовано.

       З метою ознайомлення читачів  з історією подвигу студентів під Крутами в бібліотеці було підготовлено день інформації та книжкову поличку «Герої Крут – ніхто не забутий».

        Пам’ятаймо про їхній подвиг, шануймо пам’ять.

       Ще юнаки, ще майже діти,

         А навкруги і смерть, і кров,

                 На порох стерти, перебити! –

Іде на Київ Муравйов.

        Полків його не зупинити,

        Та рано тішитесь, кати:

               Коли стають до зброї діти,

            Народ цей – не перемогти.

                                    М. Луків.

Святе Хрещення  Господнє.

        Водохреще, або Йордана – третє найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. З ним пов’язують  хрещення на  Йордані Христа. Відтак у всіх селах, де є церкви, в цей день святять воду. Зранку люди ідуть в церкву, де священик править службу, після чого освячує воду, занурюючи в неї срібного хреста.

        Віддавна в народі воду, посвячену на Водохреща, вважали своєрідною панацеєю од багатьох недуг;  нею також святили будівлі, тварин, збіжжя тощо.

        Після служби в церкві сальничани разом з отцем Сергієм відправились до вирубаної заздалегідь ополонки з хрестом , де також освячувалась вода, після чого всі бажаючі мали змогу окунутися в цілющу воду.

Земля  і  небо   нині  торжествують.

       З якою радістю, бурхливим захопленням і водночас теплотою ми зустрічаємо в зимові дні  Різдво Господа Ісуса Христа, співаючи колядок .

       Оспівування чуда,  яке явив Христос, в українських різдвяних піснях переплітаються з мотивами давніх традицій  святкування, пов’язаних з матеріальною культурою, які через    століття  ще з язичества дійшли до наших днів:

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся...

Печіть паляниці з ярої пшениці, радуйся...

         Цю найпопулярнішу в Україні колядку перейняли й сусідні народи. І не тільки через чарівність її мелодії. Веселе ходіння ряджених по хатах, багаті столи з обов’язковою кутею, а також ворожіння, народні забави – все це невід’ємні атрибути Різдвяних свят. Та найважливішим у цьому святі є те, що і діти, і навіть дорослі у святі дні Різдва сподіваються на чудо, на здійснення мрій.

Сальницька сільська бібліотека щиро вітає всіх з Новим 2016 роком та Різдвом Христовим!

Щиро вітаємо Вас з Новим роком та Різдвом Христовим ! Нехай Ваші серця будуть зігріті любов’ю і теплом, домівки повняться добром, радістю та Божим благословінням, а очі світяться щастям. Нехай з останніми хвилинами Старого року Вас покинуть турботи та негаразди, а Новий - 2016 рік буде щедрим на цікаві плани, нові досягнення та професійні перемоги. Бажаємо щоб Різдвяна зоря запалила у Ваших серцях вогонь віри та любові, надії та оптимізму, наснаги та невичерпної енергії !