Блог Сальницької сільської бібліотеки: Історія школи та дитячого садочка.

Дошкільне виховання

Одразу після війни дитячі ясла розміщувалися в хатах селян. Завідуючою яслами була Закутнер Євгенія Яківна. Вихователями тоді були Бойко Явдокія Омелянівна, Мулярчук Настя Семенівна, Мар’євич Ганна Зіновіївна.

В 1955 році було відкрито в новозбудованих 3-х приміщеннях дитячий садок «Ромашка». Першою завідуючою садочка була Кізь Марія Станіславівна, талановитий, мудрий керівник, яка віддала свій талант культурному розвитку села, вихователем – Ковтун Ганна Маркіянівна -- добра, чуйна, справедлива, порядна і мудра людина - вихователька, яку любили і поважали всі діти.

З початку своєї діяльності садок ділився на державний і колгоспний і був переповнений. Згодом завідуючою дитячим садком стала Слободяник Надія Пилипівна, а в 1985 році її змінила Крикун Люба Петрівна, яка віддала всю себе садочку аж до 2017 року.

В колгоспному садочку працювала завідуючою Шарун Галина Іванівна, на період декретної відпустки, її заміняла Собчук Антоніна Авраамівна. Вихователькою тоді була Чехівська Ольга Миколаївна, а згодом -- Васильківська Валентина Іванівна. Потім колгоспний дитячий садочок закрили, а через певний проміжок часу відкрили в тому приміщенні другу групу державного дитячого садка. Дубенчак Галина Капітонівна з молодих років, аж до пенсії, пліч-о-пліч з завідувачкою Крикун Любою Петрівною, працювала вихователькою в державному дитячому садочку.

Садочок відвідували 50 діток – 2 змішані групи. Їх навчали за програмою «Малятко» три виховательки: Струтинська Леся Степанівна, Олійник Валентина Анатоліївна, Мазур Тетяна Іванівна.

Крім того діток обслуговували дві няні, повар, праля, двірник, муз. керівник.

Усі працівники дитячого садочка протягом довгих років роботи віддавали маленьким вихованцям не тільки знання, а й свою любов, турботу і піклування.

В 2005 році дитячий садок було відзначено Почесною грамотою, а колектив садочка за гарну навчально-виховну роботу було занесено на районну Дошку пошани.

14 жовтня 2017 р. велике релігійне свято Покрови Пресвятої Богородиці та День захисника України ознаменувалося для нашого села ще однією важливою подією: в приміщенні школи облаштували дитячий садочок «Казка». Справа в тім, що в зв’язку із зменшенням учнів одна частина школи не використовувалась, а тепер у стінах новоствореного навчально-виховного комплексу будуть виховуватись 75 діточок, три групи по 25 малюків.

Для того, аби маленькі сальничани відкрили для себе казковий світ дитинства, на дитсадочок було освоєно більше мільйона гривень. За ці кошти відремонтували приміщення, замінили вікна, двері, закупили нові меблі, побудували дитячі вбиральні у кожній групі. Новенькі та дуже гарні ліжечка, килимки, сучасні шафки, тюлі у світлих кімнатах, парти для навчання – все це було придбано за кошти сільської ради та інвесторів, що орендують в Сальниці землі, місцевих підприємців.

Директором новоствореного на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та дитсадка «Ромашка» навчально-виховного комплексу став Станіслав Дмитрович Грубський.

ІСТОРІЯ ШКОЛИ

З 1850 по 1865 роки на території Уланівської зони існувала лише одна школа в Сальниці. Це була міністерська трикласна школа, в якій працював один учитель і навчалось там 30-40 дітей. В 1874 році в Сальниці було відкрите міністерське двокласне народне училище земського відомства, яке утримувалось за кошти міста і розміщувалося в власному приміщенні. "Училище сельское двухклассное. Заведующий Гловацкий Игнатий Федорович; законоучитель священник Ратушинский Никанор.; учителя Федоровичь Михаил Дмитриевичъ, Кавецкая Ната Иосифовна, Никитенко Иван Корнеевичъ. Школа церковно-приходская" ( Весь юго-западный край, 1913р.).

А також школа для дівчаток з 1897р., що розміщувалася в звичайній хаті. В 1865р. було відкрито церковно-приходську школу в с.Гнатівка. В 1856 році на Поділлі на 400 чоловік населення був лише один учень.

В 1923р. при комсомольському осередку села була утворена піонерська організація. Першим піонервожатим в Сальницькій школі був Гловацький Петро Гнатович. При піонерській організації було створено дитячу піонерську бібліотеку, в якій учні брали книги, читали, обговорювали їх. Під керівництвом старшого піонервожатого піонери виготовляли літаючі моделі зміїв, літаків, а також моделі сільськогосподарських знарядь: плугів, культиваторів, молотарок, ін.; колекції рослин, комах, пташиих яєць.

Після Гловацького піонервожатою стала Гавура Тетяна Семенівна. В цей час в піонери почали приймати по заяві з урочистою обіцянкою. Згодом піонерська організація зросла до 60 піонерів. Загоновими вожатими були: Гавура Д.С., Кондель М. Г., Соловйова З.Ф. Вони організовували читання дитячих газет, журналів, проводили екскурсії в Мар’янівський та Рибчинецький ліси. Піонери приймали активну участь в дні річниць революційних свят. Для культурного перетворення села піонери організовували походи по вулицях з плакатами: «Покинь, батьку, пити горілку!», «Всі повинні бути грамотними, культурними людьми!», «Від ленінської науки міцніють розум і руки!», та ін. Активними піонерами були Кізь І.П., Гавура Я. С., Фаренюк Д.С., Павленко Є.К. та ін.

В 1920-х роках директором Сальницької школи був Савінський.

Свідчення Шевчук Ганни Йосипівни (1923 р. н.):«В тридцятих роках було багато шкіл. Розміщувалися вони в пристосованих хатах, з яких виселили в Сибір заможників, священнослужителів. Одна така школа була на Черемисівці на теперішній вулиці Перемоги (зараз там стоїть хата Гриньової Ольги Василівни). Я ходила в цю школу. Вчителями тоді були Марія Онуфріївна Фаринюк, Зіновій Опанасович Донець, Антоніна Єфимівна Поліщук. Її брат Костянтин Єфимович Поліщук жив тоді в Ленінграді, був конструктором літаків. Він дуже багато допомагав нашій школі: дав гроші на парти, прислав цілий контейнер з канцтоварами.
В кінці 1934р. Постишев запровадив святкування Нового року з ялинкою, як це було до революції, але з радянським відтінком. Перша ялинка Нового 1935 року була в черемисівській школі. Мені на святі подарували пачку олівців з канцтоварів Поліщука К.Є.
В першому класі в нас була вчителька Антоніна Єфимівна, потім вона виїхала і в другому класі нас вже вчив Микола Барткович Кошарський з Морозівки, в третьому - Петро Тодосьович Степаненко.

В 4-му класі в нас був класний керівником Ізраїль Маркович Літинецький, що викладав німецьку мову. Його дружина Фаня була домогосподаркою. Через коридор був єврейський клас. Діти євреїв вчилися окремо від нас. Я вже не знаю чи вивчали вони в школі єврейську мову та в побуті вони говорили і українською і єврейською.

В школі ми співали пісню «Косарі»:

Косарі молоді устали раненько,

Взяли коси і пішли в поле зелененьке.

Косарі молоді траву косять,

А дівчата чепурненькі їм їсточки носять:

Косарі молоді, роботу кінчаймо

І з веселими піснями додому рушаймо.

Я дуже гарно вчилася, любила гуманітарні науки, в диктантах ніколи помилок не робила. В четвертому класі я захворіла на плеврит, лежала в Уланові в лікарні. Мене вилікував доктор Яровий. Його дочка Кіра ходила до нас в Сальницю в 9-10 клас, в Уланові десятирічки тоді не було.

Через хворобу я багато пропустила, відстала від учнів. Афанасій Єфимович взяв мене в п’ятий клас. Та математика мені не давалася так легко, як інші предмети. Помню її викладала Варвара Ємельянівна дуже красива вчителька в бордовому пальті і в кавказькій хустці, висока, чорнява. Якось я дотягнула до 8 класу, а тоді пішла на роботу в колгосп до машини. Зі мною робила єврейка Хася, потім в війну її забрали німці. Ми розв’язували снопи, працювали біля полови, що скажуть те й робили.

Ходила у вечірню школу, в 1941 закінчила. Колишній вчитель, а потім фінагент Микола Барткович пропонував мені і Олені Дубенчак йти вчитися в інститут на вчителів, та я дурна не захотіла, втекла в сусідські коноплі і там відлежувалася, поки дівчата не поїхали. Лена після війни вивчилася, стала Оленою Кирилівною Дубинчак, все життя викладала в школі, а я в колгоспі робила."

В 1934р. районна колгоспна школа в Сальниці була реорганізована в середню школу. В 1937 році відбувся перший випуск учнів цієї школи. До війни її закінчили 150 чоловік. Директором школи з 1933по 1938рр. був Редіч Петро Олексійович.

З 1938 по 1941рр. очолював школу Красніцький Іван Іванович. Вчителями початкових класів до війни були: Довгань Ксенія Григорівна, Шевчук Марія Маркіянівна, Бойко Ольга Михайлівна, Васильківська Олена Феофіловна, Поліщук Антоніна Єфимівна (в 1937р. забрали в НКВД. Реабілітована), Кошарський Микола Барткович, Степаненко Петро Тодосьович.
До війни в старших класах вчителювали: Довгань Іван Якович (хімія, біологія), Комарницький Петро Іванович (фізика), Грицик Афанасій Юхимович (природознавство, малювання), Крижанівський Сергій Іванович (укр. мова і література), Крижанівська Марія Онуфріїівна (репресована, 10 років позбавлення волі), Літинецький Ізраїль Маркович (німецька мова), Лисенко Микола Опанасович, Варвара Омелянівна (математика), Фаринюк Марія Онуфріївна, Донець Зіновій Опанасович, Слісарчук Микола Максимович та інші.
В 1941р. 108 випускників закінчили Сальницьку середню школу і отримали атестати. Директором тоді був Нетіс.

З 1 вересня 1941р. німці відновили навчання в школі, та через кілька місяців школу закрили.
Після війни школа носить ім'я Героя Радянського Союзу Столярчука Ф.Є.

З 1944 по 1947рр. школу очолювала вдова Героя Радянського Союзу Столярчука Ф.Є. Кутц- Столярчук Олена Францівна ( 1905 р.н.) Люди її цінували. Діток навчали: Гриньова Ліза Полікарпівна, Мулярчук Ганна П., Лагутіна Марія Пилипівна, Янчук Ярина Іванівна, Фаринюк Одарка Самійлівна, Фаринюк Тетяна Петрівна, Шахворост Василь Кирилович, Ридванюк Степанина Петрівна, Петрук Іван, Ридванюк Ганна Оверківна, Собчук Остап Купріянович, Бойко Ольга Михайлівна, Шевчук Марія Маркіянівна, Собчук Гаврило Зіновійович, Собчук Ольга Зіновіївна, Вахівський Анатолій Марцінович, Вахівська Надія Варфоломіївна, Соколівська Олена Модестівна, Ридванська Зіна Луківна, Соколівська Марія Вікторівна, Павленко Степан Кіндратович, Павленко Марія Юхтимівна, Донець Раїса Зіновіївна. Поліщук Тамара Семенівна, Гавура Іван Нікіфорович, Фаринюк Зіна Єфремівна (піонервожата).

З 1947 по 1949рр. директором школи працював Галінський Мойсей Юхимович. Вчителі: Собчук Віра Петрівна, Собчук Микола Петрович, Столярчук Феодосій Захарович (воєнрук), Шахворост Ольга Федорівна, Мулярчук Онися Павлівна, Павленко Явдокія П., Гавура Анатолій Остапович, Петрунько Ганна Корніївна, Барабаш Явдокія Тихонівна, Гриньова Олена Дем'янівна, Мулярчук Леонід Ксенофонтович, Мар’євич Ольга Євтухівна (мол. л), Гавура Поліна Дмитрівна (піонервожата).
З 1949 по 1950 – Хуторянський Василь Іванович (1920 р. н.). Його дружина Гуменюк Лідія Порфіловна викладала математику. Поліщук Петро Іванович був завучем, його дружина Марія Іванівна була вчителькою молодших класів. Рогожева Ніна Яківна, Полонська Зіна Єфремівна, Шевчук Марія Маркіянівна,

В 1950 році сальницьку школу очолив Яворський Анатолій Миколайович і працював в ній до1956р.
Вчителі: Сміхульський Іван Олександрович (англійська мова, Огородник Ніна Тодосівна (природознавство), Кутц Олена Францівна, Рогожева Ніна Яківна, Фаринюк Одарка Самійлівна, Полонська Зіна Єфремівна, Павленко Прохор Варфоломійович (математика), Шевчук Марія Маркіянівна, Петрук Степанина Петрівна, Павленко Ольга Федорівна, Іванов Сергій Якович, Довгань Ксенія Григорівна, Довгань Галина Іванівна, Собчук Петро Назарович, Собчук Ахтія Назарівна, Дубенчак Олена Кирилівна, Сорока Микола Максимович, Дем’янчук Марія Миронівна, Мулярчук Костянтин Антонович, Павленко Петро Вікторович ( воєнрук). Вчителі початкових класів: Мар’євич Ольга Євтухівна, Гавура Ганна Маркіянівна, Ковтун Дмитро Андрійович. Шкільним бібліотекарем була Орлова Раїса Єфимівна.
Василь Феодосійович Маремпольський, що вступив до восьмого класу Сальницької середньої школи, яку закінчив у 1948 році, згодом у вірші «Сальницька дорога» написав такі рядки:

Сальницька дорога! Між зелених нетрів,

Повз цегельню спалену і колгоспний сад:

З Маркушів до Сальниці вісім кілометрів –

Вісім кілометрів в Маркуші назад.

Та дорога вивела Василя в науку і поезію – «… ти білохата Сальниця із наук спекла мені чудо-коровай!.. Тут ми зустрічалися з Ярославом Шпортою – приїздив їз Києва до родини син! Був гурток поезії в школі ним заснований. Я вже в ньому числився – так, ніби вожак».

Саме зустріч з молодим, але вже відомим поетом Ярославом Шпортою, про творчість якого був високої думки Максим Рильський, додала впевненості початківцю. Ярослав Шпорта після знайомства з першими пробами пера Василя Маремпольського подав надію, зауваживши: «…не усяке слово в цих рядках пригоже – все ж поміж половою є іскрина Божа!». Ту іскру Божу, як священний дар з небесних висот, Василь Маремпольський бережливо пронесе через усе життя, не дасть її погасити вітрам буденності.

З1956 по 1969рр. директором школи був Шеремета Павло Семенович, що викладав математику, завучем Слободяник П.А.(історія), парторгом школи Іванов Сергій Якович (рос. мова і література). Вчителі: Мулярчук Костянтин

1956 р. 10 кл.

Антонович (хімія), Мулярчук Надія Олександрівна (праця), Полонська-Фаринюк Зіна Єфремівна (укр. мова і література), Струтинської Лідія Савівна (географія), Лебідь Євген Аврамович (фізика), Лебідь Нінель Миколаївна (англійська мова), Іщук Галина Іванівна (математика), Дубинчак Олена Кирилівна (біологія), Петрунько Володимир Петрович (математика), Лісова Марія Андріївна (математика), Дем’янчук Марія Миронівна (укр. мова і література), Петраш-Крикун Галина Володимирівна (німецька мова), Гавура Яків Степанович (праця), Гриньова Олена Дем'янівна (російська мова), Павленко Прохор Ворфоломійович (математика), Павленко Петро Вікторович (фізвиховання, ПВП), Самусь Георгій Петрович (музика).

Вчителі початкових класів: Соколівська Олена Модестівна, Томашова Юлія Павлівна, Ридванюк Степанида Петрівна, Довгань (Шевчук) Галина Іванівна, Васильківська Людмила Степанівна, Павленко Ольга Федорівна, Фаринюк Даша Самійлівна (українська мова і література), Фаринюк Іван Тодосійович (креслення і малювання), Сорока Микола Максимович (російська мова і література), Собчук Отап Купріянович (праця), Собчук Ніна Яківна (праця), Бабійчук Лука Давидович (праця).

Сидять: М.М.Сорока, О.О.Гриньов, Н.Я.Собчук, Л.Д.Бабійчук.
Стоять: Т.Й.Адамчук, В.П.Петрунько, О.К.Собчук, К.А.Мулярчук, П.В.Павленко.

З повагою і шаною згадують випускники Шеремету П.С., як розумного, інтелігентного, красивого керівника школи.

Особливу роль в житті села і школи відіграла і його дружина Шеремета Фросина Іванівна, що викладала фізику, як учитель та особливо проявила себе в неабияких організаторських здібностях. Була головою жіночої ради. Ні одні свята, культурні заходи, шкільні вечори не проходили без них. Вони дійсно віддали своє життя розвитку навчання і вихованню дітей. Були активними учасниками життя села. Особливо школа була задіяна, крім навчання, у вихованні трудового і духовно-культурного розвитку, проводилися різноманітні заходи, свята. Крім свята Весни, було свято Осені, Урожаю, Обжинків, проводилися "Голубі вогники", новорічні карнавали.

Вчителі: Г.І.Довгань, Л.С.Васильківська, Т.М.Савчук, Г.І.Іщук, Н.М.Лебідь, Л.С.Струтинська, О.Д.Гриньова, П.В.Павленко, Н.О.Мулярчук, Я.К.Бабійчук, Ф.І.Шеремета, С.П.Ридванюк, О.Ю.Собчук-Фаринюк, З.Є.Полонська, О.Ф.Павленко, М.Ю.Бойко, Г.Т.Королішина. 1969р.

1969-1983 – це роки, коли школу очолював Петрунь Григорій Петрович, завучем був Сорока Микола Максимович (російська мова і література). Вчителі: Петрунь З. В. (математика), Павленко Людмила Прокопівна (рос. мова і література), Чехівська Антоніна Йосипівна, Пилявець-Собчук Клавдія Феодосіївна, Королішина Ганна Тимофіївна (укр мова і література), Грабарчук Анатолій Іванович (фізвиховання).

Поряд зі школою був гуртожиток, в якому жили 9-10-класники з сусідніх сіл Гнатівки, Лип’ятина, Скаржинець, Торчина, а також розміщувалась їдальня.

З метою залучення випускників середніх і восьмирічних шкіл до сільськогосподарського виробництва, при Сальницькій середній школі працював табір праці й відпочинку «Юність», в якому проводили свої літні канікули старшокласники місцевої школи. Учнівська бригада табору прополювала овочеві культури, проводила видове прополювання пшениці, заготовляла гіллячковий корм. Учням читались лекції, проводились з ними бесіди, диспути, спортивні змагання, вечори відпочинку, зустрічі з ветеранами праці.

В 1983р. директором школи в новозбудованому в 1981р. двоповерховому приміщенні, розрахованому на 650 учнів, став Ісаченко Олексій Володимирович. Школа має просторі їдальню, актову та спортивну зали, шкільну бібліотеку, спортивний майданчик біля школи, стадіон, безліч квіткових клумб та впорядкованих газонів.
Завучем стала Параніч Тетяна Миколаївна. Вчителі: Ісаченко Валентина Созонівна (історія), Лабенська-Барабаш Ніна Михайлівна (англійська мова), Чехівська Надія Семенівна (математика), Павленко Леонід Прокопович, Павленко Євгенія Казимірівна, Грабарчук-Ряба Галина Костянтинівна, Шиманська Зоя Архипівна (укр. мова і література), Фаринюк Тетяна Андріївна (історія), Чехівська Олена Петрівна (географія та економіка), Полонський Іван Анатолійович (математика), Собчук Тамара Іванівна (іноземна мова), Кошова Наталя Борисівна, Самусь Георгій Петрович (музика). Вчителі молодших класів: Мізяківська Люба Володимирівна, Миронюк Надія Романівна, Павленко Валентина Миколаївна, Вихованець Тетяна Володимирівна.

В літній період діяв табір праці та відпочинку з ночівлею. У школі систематично проводилися районні конференції вчителів, які запозичували багатий досвід сальничан.
У школі працювали гуртки за інтересами: танцювальний, (керівник Ф.К. Городецький), хоровий (керівник Г.П. Самусь), духового оркестру (керівник Ю.П. Струтинський), перукарський (керівник Т.О. Плахотнюк), радіотехнічний (керівник М.А. Соколівський), з ремонту взуття (керівник П.С. Мазур), бджільництва (керівник -- пасічник Г.Г. Павленко) та інші.

Школярі активно вивчали механізаторську справу й по закінченні занять отримували посвідчення на право працювати на тракторах. В літній період діяв табір праці та відпочинку з ночівлею та харчуванням.

У школі систематично проводилися районні конференції вчителів, які запозичували багатий досвід сальничан.

А навчально-дослідницькі ділянки вважалися найкращими у районі. Тут було побудовано крільчатник, де учні вирощували кролів і здавали м’ясо державі.

У спеціальному приміщенні зберігалися запасні частини сільськогосподарських машин, був гараж для тракторів і автомашин, гарна криниця, льох для зберігання овочів, тир для потреб початкової військової підготовки, один з найкращих в районі спортивний комплекс, «зелений клас» для проведення уроків біології та географії, була і теплиця.

В серпні 1985 року в актовій залі школи відбулася зустріч учнів з Героєм Радянського Союзу космонавтом Левом Степановичем Дьоміним.

Саме у тому місяці Лев Степанович лікувався з дружиною Людмилою Михайлівною у військовому санаторії в Хмільнику. Дізнавшись про це, директор школи О.В. Ісаченко запросив космонавта у гості.

Окрім школярів, їх зустрічали керівники села і колгоспу, багато сальничан.

Космонавт розповів про деталі польоту разом із пілотом Григорієм Сарафановим на кораблі «Союз-15» з позивним «Дунай». Політ тривав дві доби і 12 хвилин.

Спогади про ту незаплановану зустріч надовго залишиться в пам’яті тих, хто брав у ній участь.

В 1998 році школу очолив Грубський Станіслав Дмитрович. Завуч – Поліщук Тетяна Іванівна (математика). Вчителі: Меджибовський Михайло Григорович (трудове навчання), Меджибовська Валентина Петрівна, Мулярчук Павло Іванович (інформатика), Мулярчук Раїса Євгенівна (фізика), Крикун Катерина Петрівна (зарубіжна література), Перун Світлана Павлівна (укр. мова і література),Слободянюк Людмила Василівна (хімія, біологія), Сорока Тетяна Іллівна (математика), Фаринюк Олена Олександрівна (іноземна мова), Мазур Галина Борисівна (іноземна мова), Світлана Миколаївна (біологія) Павленко Людмила Іванівна, Мулярчук Лідія Миколаївна (трудове навчання), Сікорська Оксана Петрівна, Миронюк Анатолій Степанович( фіз. виховання), Фаринюк Тетяна Андріївна (історія), Чехівська Олена Петрівна (географія та економіка), Полонський Іван Анатолійович (математика), Деренюк Микола Євгенович (музика), Сікорська Валентина Борисівна(психологія), Гриньова Леся Михайлівна (математика), Герасимчук Наталія Василівна, Любінська Тамара Анатоліївна (образотворче мистецтво). Вчителі молодших класів: Мізяківська Люба Володимирівна, Миронюк Надія Романівна, Павленко Валентина Миколаївна, Вихованець Тетяна Володимирівна, Савельєва Валентина Михайлівна, Перун Оксана Петрівна.

Тут працювали і працюють педагоги-відмінники освіти колишнього Союзу та України. Це – П.С. Шеремета, Г.Т. Королишина, Н.С. Мулярчук, А.Й. Чехівська, В.С. Ісаченко, Н.Р. Миронюк.

Школа здавна славиться також своїми випускниками. Мабуть, не багато є шкіл на Вінниччині, які могли б похвалитися такою кількістю золотих медалістів, як у Сальниці. А їх – аж 152! Цю цифру обліковано тільки за останні 56 років – з 1960 по 2016 роки. Немає сумніву, що і до цього часу нагороджували найкращих випускників такими відзнаками. Та, на жаль, не знайшлося документального підтвердження.
У Києві з 2 по 5 листопада 1998 року відбулась 2 конференція на тему «Модель Організації Об’єднаних націй». Проводилась вона при сприянні Представництва ООН в Україні, Міжнародної школи «Печерськ» та Київського ліцею бізнесу. Стати учасником конференції пощастило й групі дітей Сальницької школи. Школярам й справді пощастило тому що, по-перше, з Вінниччини участь у конференції брали лише учні ліцеїв та гімназій, для яких подібні заходи – не дивина.

Група ж юних сальничан на чолі з вчителькою історії Тетяною Андріївною Фаринюк потрапила на конференцію при сприянні віце-директора Міжнародної школи «Печерськ» Кейт Вудман.

У Сальницьку школу надійшов лист, в якому містилось запрошення на участь у конференції та адреса посольства Німеччини в Києві: згідно із законом організаторів кожна група учнів повинна була представляти на конференції делегацію якоїсь певної країни так, як це по-справжньому відбувається на засіданнях ООН. Школярі з Сальниці повинні були представляти Німеччину. Саме для цього й встановили зв’язок з німецьким посольством у Києві й отримали звідти необхідну літературу для підготовки.

Забігаючи дещо наперед, треба сказати, що підготувались і виступили на конференції четверо учнів дуже добре, не гірше, ніж їх однолітки з престижних гуманітарних гімназій та ліцеїв з великих міст України. Усі четверо – Любов Шиманська, Світлана Мазур, Ірина Миронюк та Людмила Павленко – активно виступали на засіданнях, працювали в комісіях, зокрема, брали участь в роботі таких комісій як «Права людини», «Збереження довкілля», «Здоров’я та освіта».

Враження, отримані школярами під час перебування у Києві, надовго залишаться в пам’яті. Адже у санаторій «Пуща Озерна», де відбувалось це дійство, з’їхались делегації учнів з багатьох міст України. А на урочистому відкриті конференції перед її учасниками виступали відомі політичні та громадські діячі: віце-прем’єр міністр України Валерій Смолій, міністр закордонних справ Борис Тарасюк, міністр у справах сім’ї та молоді Валентина Довженко, міністр освіти України Михайло Згуровський.

У відкритті конференції також брали участь дружина Президента Людмила Кучма, надзвичайні та повноважні посли в Україні країн Австрії, Франції, Бельгії, Великої Британії, Данії, Канади, Японії та ще двох десятків країн, а також керівник агенцій ООН в Україні, представник НАТО в Україні, представник Міжнародного Червоного Хреста та інші почесні гості.

Сальницькі школярі в числі інших делегацій слухали лекції, з якими перед ними виступали відомі політологи й соціологи. З лекцією на тему «Роль України в ООН, її політика і досягнення» виступив народний депутат України Геннадій Удовенко, про роль ООН в міжнародній політиці розповів делегатам координатор системи ООН в Україні Педро Пабло Вільянуева.

В 2001 році в школі запрацював комп’ютерний клас оснащений 10 комп’ютерами. В 2003р. побудована і запущена в роботу газова котельня, проведено водопостачання.
В школі діє шкільна бібліотека, яку очолює Плахотнюк Людмила Василівна. Книжковий фонд бібліотеки становить 11600 примірників (здебільшого підручники). Бібліотека обслуговує учнів та вчителів школи.

В серпні 2006 р., до 100-річчя з дня народження Героя Радянського Союзу Столярчука Флора Євстафієвича встановлено його погруддя біля школи і розширено музей-кімнату в школі.

Влітку 2007 року облаштовано парадний вхід школи: тротуарна доріжка, металева огорожа, пластикові двері, арка, покриття на східцях; закуплено столи і стільці в їдальню, ксерокс, кольоровий принтер за кошти випускника Сальницької середньої школи (випуск 1968 року), депутата Верховної ради України Курівського Івана Івановича.
В 2010р. було придбано новий шкільний автобус, що перевозить дітей з Гнатівки.
В травні 2012р. з «Корпусу миру США в Україні» була направлена в сальницьку школу юна американка зі штату Монтана Молі Рівкін. Вона займалася з учнями школи по дворічній програмі проекту боротьби зі СНІДом «Вільний удар», веденням здорового способу життя, безкоштовним навчанням всіх бажаючих англійської мови. Проживала вона на квартирі по вул. Леніна (тепер Соборна) і спочатку зовсім не знала української мови. Та згодом, спілкуючись з сальничанами, вона вивчила мову, закохалася в українську пісню, в українських людей.

В Сальницю до Молі приїздила її землячка Шейна Холм зі штату Техас, що також працювала в Україні в м. Гребінка Полтавської області за аналогічною програмою.
В лютому 2014р., після кривавих подій на Майдані, куратори «Корпусу миру США в Україні» в терміновому порядку перервали перебування Молі Рівкін та інших працюючих в Україні молодих американців і достроково відправили їх на батьківщину в США.

Молі й досі спілкується з сальницькими друзями і навіть розпочала писати книгу на англійській мові про своє перебування в Сальниці.
В 2016р. в школі запрацювала новозбудована котельня на дровах, що дало можливість відмовитися від дорогоцінного палива – природного газу.

Сальницька школа завжди була правофланговою в Хмільницькому районі. Педагогічний колектив – це творчий згуртований і сповнений життєвої сили організм, який спроможний розв’язувати будь-які завдання з питань підготовки до життя теперішньої молоді. А загалом, школа здавна славиться своїми випускниками, які вірою й правдою служать інтересам народу.

Протягом двох днів 9 та 10 листопада 2019 року у місті Вінниця проходив відкритий чемпіонат області з гандболу серед юнаків 2007-го та дівчат 2004-го року народження і молодші.

Хмільницький район на цих змаганнях був представлений збірними командами Уланівської та Сальницької загальноосвітніх шкіл, вихованців Хмільницької районної дитячо-юнацької спортивної школи. Команди юнаків та дівчат з Сальниці здобули бронзові нагороди.
Загалом чемпіонат області пройшов у дружній та захоплюючій атмосфері. Учасники та призери змагань були нагороджені грамотами та медалями.