Блог Сальницької сільської бібліотеки: Видатні люди села

В Сальниці в селянській родині народився і виріс талановитий український поет Ярослав Гнатович Шпорта (15.09.1922-13.11.1956рр.). Закінчив сальницьку середню школу. В 1940р. навчався у Вінницькому педагогічному інституті. В 1940р. призвано на дійсну службу до лав Радянської армії. Під час німецько-радянської війни — на фронті: був замполітом батареї, обороняв Київ. Двічі поранений. 1943 став працювати у військовій газеті. Нагороджений Орденом Червоної Зірки та медалями.

Після демобілізації жив і працював у Києві. Навчався в Ашхабадському університеті (1946–1947).

Друкуватися почав 1943р. Книги поезій: «Світлий день» (1948), «Іранський зошит» (1950), «Твої літа» (1950), «Лірика» (1951), «Мужність» (1951), «Запорожці» (1952), «Ти в моєму серці» (1954), «Дубове листя» (1956), «Вибране» (1958), «Лірика» (1960), «Ліричний вінок» (1969), «Поезії» (1982), «Стихотворения» (Ленінгрвд, 1957) — у перекладі російською мовою.

Переклади з російської, чуваської (зокрема, переклав поему «Нарспі» К. Іванова), таджицької та інших мов.

Натхненний синівською любов’ю до рідного села, поет писав про свою Сальницю:

« Завжди, завжди чаруюся я нею,

Бо це мій край, моїх дідів, батьків!

Ото ж, іду я рідною землею

Під жайворонків золотистих спів!»
За короткий час своєї талановитої пристрасної творчості він написав і видав 11 книг прекрасної поезії і вніс вагомий вклад, нев’янучий вінок своєї поезії в українську літературу. Його талановитого творчого доробку було б значно більше, та життя обірвалося надто рано -- на 35-у році життя. Це величезна втрата для всіх нас та для української літератури. Наш земляк Микола Шеремета після його смерті написав в пам’ять про Ярослава Шпорту такі слова:

Недописав, недоспівав

Про світлий день, високі трави,

Як нам бракує, щоб ти знав,

Тебе між нами, Ярославе!

Твоєї дружньої руки,

Від серця щирої розмови.

Я вірю – не зітруть роки

Твоє дзвінке, натхненне слово!

Похований поет в Києві на Байковому кладовищі. Після смерті Шпорти в хаті, де він народився і виріс, було відкрито музей на громадських засадах. В цій же хаті проживала мати поета. Шефство над музеєм взяла на себе школа. В 1980 році, в зв’язку з тим, що хата від старості знаходилася в аварійному стані, колгосп побудував нове приміщення для музею Шпорти, яке стоїть і донині. У важкі 90-і музей почав занепадати і, щоб зберегти експонати та книги, у школі було відведено кімнату і перенесено експонати туди.

Іменем поета названо одну з вулиць в селі.

Я.Шпорта, 1942р., 1945р.

Я. Шпорта, А. Малишко, Г.Цинковський.

Я.Шпорта серед учасників декади літератури і мистецтва

Української РСР. м.Москва, 1951р.

Ярослав Шпорта з дружиною Тетяною Гаврилівною серед

земляків-сальничан.

Я. Шпорта в Яремчі. 1953р.

Батько поета Гнат Макарович Мати поета Параска Пилипівна

Поліщук Костянтин Юхимович –народився в 1897р. в с. Сальниця головний конструктор електрообладнання Туполівських літаків, генерал, начальник і комісар Ленінградської військової електротехнічної академії. За плідну працю в галузі розвитку авіаційної техніки був нагороджений Орденом Червоної Зірки. В 1937р. репресивними органами був заарештований, 1956р. отримав рішення трибуналу Ленінградського військового округу, що його в свій час звинуватили абсолютно безпідставно. Проживав і працював в м. Ленінграді.

Викладацький склад Пензенських командних курсів.

м. Пенза, 1919 рік (В 1-му ряду 5-й -- К.Ю.Поліщук)

К.Ю.Поліщук серед вчених, м. Ленінград. 1940-і роки.

СОБЧУК МИКОЛА ЯКОВИЧ -- архітектор. Народився 22 травня 1934 року в с. Сальниця -- помер 20 січня 2001 року в місті Черкаси.

Закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (1964 р.).

Працював у філіалі інституту «Дніпроцивільпромбуд» (1964-1967 рр.), художньо-виробничому комбінаті художнього фонду України (1967-1997 рр.), обидва ‑ в м. Черкаси. Споруди в Черкасах: музеї ‑ «Кобзаря» Т.Г.Шевченка (1983 р.), обласний історико-краєзнавчий (1986 р.), в Черкаській області ‑ центр с.Матусіва Шполянського району (1973 р.).

Шевченківська премія 1987 року спільно з Л.Кондратським, С.Фурсенком, О.Стеценко, О.Дубовиком за архітектурний проект Обласний історико-краєзнавчий музей у місті Черкаси.

САПОЖНИКОВА (Кізь) ГАЛИНА ВАСИЛІВНА (15 січня 1956, Сальниця) — український археолог, науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України, кандидат історичних наук за спеціальністю археологія (1987 р.).Закінчила аспірантуру Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР під керівництвом провідного фахівця з експериментальної трасології, професора, доктора історичних наук Г. Ф. Коробкової (1981-86 рр.), де підготувала кандидатську дисертацію «Знаряддя праці і господарство населення пізнього палеоліту — мезоліту Південного Побужжя: за даними експериментально-трасологічного аналізу».
Є автором та співавтором понад 60 наукових праць, серед яких монографія «Взаємовідносини культур та господарських комплексів фінального палеоліту та мезоліту Південного Побужжя» та дві колективні монографії, а також близько 15 науково-популярних статей та брошур. Була науковим редактором цілої низки книг, збірок статей та монографій.

СОБЧУК МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ -- народився 4.06. 1959 року в с. Сальниці -- помер 2019 р. у м. Харкові. Інженер-механік, фахівець у сфері транспортування газу, управлінець.

У 1983 році закінчив Харківський політехнічний інститут за фахом «Турбінобудування». Того ж року розпочав трудову діяльність у Пангодинському ЛВУМГ (Ямало-Ненецький національний округ).

З 1983-1999 роки пройшов шлях від змінного інженера газокомпресорної станції, до начальника газокомпресорної служби. Брав участь у будівництві компресорних станцій на газопроводах Уренгой-Помари-Ужгород, Уренгой-Петровськ, Уренгой-Новопсков.

Протягом 1999-2007 років Михайло Собчук працював у Пролетарському ВУПЗГУМГ «Харківтрансгаз». Спочатку був начальником газокомпресорної станції, а з 2001 року головним інженером філії УМГ «Харківтрансгаз».

Михайло Петрович здійснює загальне технічне керівництво об’єктами філії, забезпечує надійну експлуатацію її діяльності. Він також займається реконструкцією об’єктів філії УМГ «Харківтрансгаз».

У 2009 році за безпосередньою участю Михайла Петровича було оперативно вирішено безперебійне і надійне газопостачання споживачів України в умовах припинення надавання газу з Росії.

Михайло Собчук – один з розробників організації і виконання технологічних переключень «реверсного» подавання природного газу та поновлення його транспортування у країни Європи. Є співавтором деклараційного пакету України «Спосіб вирівнювання потужностей утилізаційної турбодетандерної установки та газоперекачувального агрегату», патенту України на корисну модель «Спосіб стиснення природного газу, що використовується як дизельне паливо».
За внесок у розвиток газотранспортної системи та сумлінну працю був нагороджений почесними грамотами ТОВ «Тюменьтрансгаз» Пангодинського ЛВУМГ, УМГ «Харківтрансгаз», ДК «Укртрансгаз», НАК «Нафтогаз України». У 2005 році удостоєнний Почесної Грамоти Кабінету Міністрів України. У 2009 році Михайло Собчук отримав нагрудний знак «Лідер паливно-енергетичного комплексу-2009» у номінації «Підприємство».

ПОЛОНСЬКА ТАМАРА КОСТЯНТИНІВНА – народилася 1.05.1949р. в с. Сальниця. Кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник відділу навчання іноземних мов Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України. Автор і співавтор понад 100 наукових праць, зокрема підручників з англійської мови для ЗНЗ, словників, навчальних і методичних посібників, методичних рекомендацій, навчальних програм і концепцій з питань навчання іноземних мов у дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах. Сфера наукових інтересів: інтерактивні методи навчання іноземних мов учнів старшої школи, культурологічний аспект у навчанні іноземних мов, розроблення елективних курсів з англійської мови для допрофільної і профільної школи та конструювання відповідних навчальних посібників, використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання учнів іноземної мови тощо.

Відмінник освіти України. Нагороджена Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, медалями «Медаль А.С.Макаренка», «Медаль В.О.Сухомлинського» та ін. Мешкає та працює в місті Києві.

ГРИНЬОВ ВЕНЕДИКТ ДЕМ'ЯНОВИЧ – народився 30.11.1938 в с. Сальниця – помер15.03.2016 в Білорусі) -- кандидат технічних наук, відмінник освіти, автор більше двохсот наукових праць, доцент кафедри «Будівельні конструкції» Полоцького державного університету, автор дев’яти збірників поезії, учасник народного літературно-музичного об’єднання «Крылья» м. Новополоцка у Білорусі.

МАЗУР ЛЮДМИЛА ОЛЕКСАНДРІВНА -- народилася 3 листопада 1947 с. Сальниця Уланівського р-ну Вінницької обл. — померла 13 січня 2000. — українська мисткиня, засновниця станкового паперовитинання, член НСХУ (1990), лауреат республіканської премії ім. братів Тарасевичів (1994 ). З раннього дитинства жила у м. Хмельницькому. Після закінчення восьмирічної школи вступила на живописне відділення Одеського державного училища ім. М. Грекова.

Найбільша колекція творів Л. Мазур зберігається у Хмельницькому обласному художньому музеї. На вшанування імені мисткині редакцією міської газети «Проскурів» та колективом музею 2000 року засновано дитячу громадську премію ім. Людмили Мазур «Подільська палітра», яка вручається щорічно до дня народження мисткині.

МАЗУР ПАВЛО МИХАЙЛОВИЧ (1963 р. н.) головний тренер команди хокею на траві «Колос – Секвойя» м. Вінниці. Команда з 1998 р. по сьогоднішній час ставала 10- разовим Чемпіоном України по хокею на траві, 12- разовим Чемпіоном України по Індорхокею, 3- разовим Володарем Кубку України.

В 2001 році Павло Михайлович був призначений головним тренером Національної збірної команди України.
В 2005 році та в 2009 р. Національна збірна команда України вигравала Чемпіонати Європи по хокею на траві серед Національних збірних.

БРАВЕРМАН-ГОРБАЧ ФАЇНА ГРИГОРІВНА (Фейгеле Гершонівна) – народилася 1923 р. в с. Сальниця – померла 12.01 2003 р. в м. Києві. Кандидат філологічних наук, перекладачка, досвідчений знавець ідиш, єврейської історії і традицій, багаторічний автор газети «Возрождения – ХХІ век».

Після закінчення Сальницької середньої школи вступила в Київський державний університет, провчилася два роки та почалася війна. Разом з братом Абрамом евакуювалася до Сибіру, потім в Ташкент, де закінчила філологічний факультет Середньоазіатського державного університету. З 1945 року працювала в Києві викладачем в школі і в інституті. Постійно займалася перекладами з ідиш, писала статті з іудаїзму, друкувалась в багатьох єврейських газетах і збірниках.

Автор книги «Дорогами памяти» ( 2004 року видання, упорядник С. Авербух), де, зокрема, згадує роки прожиті до війни в Сальниці, людей, події.

Хаскельберг Борис Лазаревич -- народився 1918р. в с. Сальниця Уланівського району Вінницкой області. В 1938 г. був призваний до лав РСЧА і проходив службу в 97-му стрілковому полку Ленінградського військового округу. Приймав участь в Фінській війні (1939 – 1940), був важко поранений. Після одужання був звільнений з армії через інвалідність. В 1940 р. вступив до 2-го Ленінградського юридичного інституту ім. М.І. Калініна. Влітку 1941 р. був мобілізований до лав діючої армії. В 1941 – 1944 р. брав участь у боях на Ленінградському фронті, командир відділення 109-ї стрілкової дивізії, воював на ближніх підступах до Ленінграду и під Виборгом. Був тричі поранений. Після останнього поранення в червні 1944 р. і довготривалого лікування був демобілізований через інвалідність. В листопаді того ж року вступив на 2-й курс юридичного факультету ЛДУ, котрий закінчив з відзнакою в 1947 р. і вступив в аспірантуру. В ТДУ працював з 1951 р. Доцент, потім професор кафедри громадянського права і процеса. В 1952 – 1961 рр. завкафедрою громадянського права і процеса. В 1968 – 1970 р. зав кафедрою трудового, колгоспного і земельного права. Член-кореспондент Сибірського відділення Академії наук вищої школи. Заслужений юрист РФ, Почесний працівник вищої профессиональної освіти Росії. Нагороди: ордена Слави 3-й ст. і Вітчизняної війни 1 ст., медалі «За оборону Ленинграда», «За победу над Германией», ювілейні (11).

- ПОЛІЩУК МИКОЛА ЄФРЕМОВИЧ – ДОКТОР МЕДИЧНИХ НАУК, ЧЛЕН-КОРЕСПОНДЕНТ АМН, ПРОФЕСОР НЕЙРОХІРУРГІЇ. Народився в с. Лип'ятин. Випускник Сальницької школи 1961 р.

- ГАВУРА ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ – ДОЦЕНТ, КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК.

ВОЛОДИМИР ОПАНАСОВИЧ – КАНДИДАТ ТЕХНІЧНИХ НАУК, ДОЦЕНТ.

- СОРОКА МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ – ДОЦЕНТ, КАНДИДАТ ТЕХНІЧНИХ НАУК.

- ДЕРУН НІНА Костянтинівна – ДОЦЕНТ, КАНДИДАТ ТЕХНІЧНИХ НАУК.

- КОЖУШКО ПАВЛО ПЕТРОВИЧ – ДОЦЕНТ, КАНДИДАТ С/Г НАУК.

- ФАРИНЮК ПАВЛО ПЕТРОВИЧ – ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІКАР УКРАЇНИ.

- ЧЕХІВСЬКИЙ РОСТИСЛАВ НИКИФОРОВИЧ – ПРОФЕСОР-СТОМАТОЛОГ.

Сальничани в різні роки стали делегатами з’їздів:

- Кондель Ніна Олексіївна (доярка) – делегат 26 з’їзду ЦК КПРС 1986 р. в Москві;

- Мулярчук Михайло Петрович (директор Будинку культури) – делегат Всесоюзного з’їзду працівників культури 1977 року в Москві, а також делегат ХІІІ з’їзду профспілок України 1982 в м. Києві. В 1976 р. нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора в галузі культури. За час його праці культурно-освітня робота та художня самодіяльність села була на досить високому рівні.

- Ісаченко Валентина Созонівна (вчителька) – делегат Всесоюзного з’їзду вчителів 1978 р. в Москві;

- Чехівська Антоніна Йосипівна (вчителька) – делегат республіканського з’їзду вчителів 1988 року м.Києві.

Столярчук Флор Євстафійович -- народився 18.08.1906 р. в с. Сальниця -- загинув 14.07.1944 в с. Підбереззя Горохівського району Волинської обл. Герой Радянського Союзу. Гвардії полковник танкових військ начальник політвідділу 150-ї окремої танкової бригади (з-я Гвардійська Армія, 1-й Український фронт). З 1924 по 1930рр. працював в райкомі комсомолу завідуючим піонерським відділом, згодом – секретарем райкому комсомолу.

Звідти був направлений на навчання до Київського інституту Міністерства інженерів-електриків сільського господарства. В 1933 р. з ІV курсу інституту був направлений в станицю Чернишково Сталінградського краю начальником політвідділу при МТС.

В 1936р. був призваний до лав Радянської Армії в танкову частину. Учасник радянсько-фінляндської війни 1939-40р.р., учасник військового походу радянських військ в Західну Україну і Західну Білорусію 1939 р. На фронті Великої Вітчизняної війни з червня 1941р. В роки Другої світової війни був бійцем Першого Українського фронту, офіцером. Брав участь в обороні Москви, в боях за Волокаламськ, на Орловсько-Курській дузі.

Влітку 1944р. приймав участь у відбитті контратак. 14.07.1944р. в бою біля с. Підбереззя Горохівського району Волинської області героїчно загинув. За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і виявленими при цьому відваги і героїзму, Приказом Президії Верзовної Ради СРСР від 23 вересня 1944 р. Ф. Є. Столярчуку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений 2 Оденами Леніна, Орденом Червоного прапора, 2 Орденами Вітчизняної війни І ступеня, Орденом Червоної Зірки, медалями. Захоронений в м. Луцьку на Меморіалі Слави. Його іменем названо вулиці в с. Підбереззя, Сальниці, в містах Хмільник, Горохів. В Сальницькій середній школі відкрито його музей, біля школи встановлено погруддя героя.

Бійці Танкової частини, командиром якої був Флор Євстахієвич, після його загибелі надіслали теплого листа його дружині — вчительці Кутц-Столярчук Олені Францівні. В листі писали про героїчні дії доблесного командира та про його героїчну смерть: «За гибель Вашего мужа, за сострадания нашего народа мы сполна отомстим врагу!».
І хоча не дійшов їхній командир до Берліна, але і його прізвище написали друзі-танкісти на стінах рейхстагу.

Командування 150-ї танкової бригади перед Курською битвою.

Зліва направо: офіцер штабу бригади Алєксєєв, заст. командира бриг. підполковник Баранюк, командир бриг. полковник Сафронов, нач. політвідділу полковник Столярчук, нач. штабу бригади Кирілкін.

Травень 1943 р.

Погруддя Ф. Є. Столярчука біля школи.

Музей Ф. Є. Столярчука в школі.

Брати Павленки

У сім’ї Павла Никодимовича та Лукії Лаврентіївни Павленків до війни було 13 синів та 1 дочка. Десять братів Павленків -- учасники Великої Вітчизняної війни. Шестеро з них загинули:

· Матвій – перед початком війни навчався в Кремлівському військовому училищі ім. ВЦВК, був командиром роти і загинув в 1941 році під Уманню;

· Степан навчався в Глухівському с/г інституті. В 1941 році пішов на фронт, пройшов війну, був нагороджений орденом Червоної Зірки. Загинув при звільнені міста-героя Бреста.

· Кіндрат загинув під Виборгом.

· Пилип і Максим були кулеметниками. Пилип загинув у Молдові, Максим – під Кенігсбергом.

· Петро був розвідником, загинув на берегах Вісли в районі Сандомира.

Іменем братів Павленків названо вулицю, на якій вони жили, та споруджено пам'ятник на початку вулиці.

Герої Соціалістичної праці:

За високий урожай кок-сагизу в 1952р. голові колгоспу Конделю Олексію Єрмолайовичу, агроному Мулярчуку Дорофію Федоровичу, ланковій Барабаш Мотрі Андріївні присвоєно почесне звання Героя Соціалістичної Праці.

Кондель Олексій Єрмолайович

Кондель Олексій Єрмолайович – народився 17.03.1907 року в м. Дніпропетровськ. У В 1921 році сім’я переїхала в с. Лісогірку , а через чотири роки – в с. Сальницю. Працював на різних роботах. Із 1929 по 1931 роки – служив Червоній Армії , по мобілізації працював головою правління кооперативув м. Тараща Київської обл. З 1931 по 1939 роки завідував поштою у с. сальниця. 1939 року був обраний головою Сальницької сільської Ради. В 1941р. добровільно пішов в армію, де служив до грудня 1945 р. Був розвідником, артилеристом, кулеметником… Воював на Південно-Західному, Центральному, Північно-західному,1-Білоруському, 2-Білоруському фронтах. Брав участь у штурмі Берліну. Після війни працював завторгом Уланівської райспоживспілки, з 1948р. – головою колгоспу “Червоний партизан” с. Сальниці по 1957 рік.

За багаторічну сумлінну працю та за високий урожай коксагизу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1952 р. О.Є.Конделю присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, нагороджено багатьма орденами і медалями, грамотами і подяками. Помер 22.05.1972 р. в м. Вінниця.

Мулярчук Дорофій Федорович

Мулярчук Дорофій Федорович – народився 2.04.1887р. в с. Сальниця у простій селянській родині. Закінчив місцеву приходську школу і невдовзі Чортківську сільськогосподарську школу, що на Житомирщині. Під час Другої Світової війни був евакуйований на Алтай (Росія). Після війни повернувся до Сальниці. Працював на різних роботах, був бригадиром. За сумлінну працю та високий урожай коксагизу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1952 р. Д.Ф.Мулярчуку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Помер 27.02 1965р. в Сальниці.

Нагороджені орденами Леніна
Арсен Макарович Мулярчук,

Катерина Григорівна Ридванюк,
Антон Прокопович Бойко,
Панас Васильович Крикун,
Тодосія Вікторівна Багринцева,
Олексій Артемович Колос,
Т.В.Кондель.

Бойко Антон Прокопович 1915 року народження в с. Сальниця в багатодітній родині, ветеран чотирьох воєн -- фінської, польської, Другої світової та японської. Нагороджений медалями «За оборону Москви», «За оборону Ленинграда», «За взятие Кенигсберга», «За взятие Берлина», «За победу над Германией», «За победу над Японией», орден «Боевого Красного Знамени». В мирний час за вирощення великого врожаю коксагизу нагороджений орденом Леніна.

Понад 100 чоловік нагороджено іншими орденами і медалями. Орденом Знак Пошани нагороджено понад 30 колгоспників.

Книга Трудової Слави

передовиків соціалістичного змагання колгоспу

"Червоний партизан"

1960 -ті роки.