Поезія – це плід і роздумів, і вражень

Подай мне, Боже, светлых дней,
Без сообщений об убитых

В просторах Родины моей,

Обильно кровию политых.

Подай мне, Боже, тишины,

Пусть даже смолкнут в рощах птицы;

Война - вместилище вины,

В ней боль никак не растворится.

Подай мне, Боже, нужных слов,

Чтобы утешить как-то души

Моих отважных земляков,

Чьи слезы время не осушит.

   (П.Корнійчук)

       Вже стало доброю традицією до Всесвітнього дня поезії організовувати в нашій бібліотеці виставки поезії читачів-сальничан. В цьому році виставка поповнилася творчістю cальничанина Петра Корнійчука, що зараз проживає в Одесі.  В його творчому доробку більше 40 віршів чудової неповторної поезії  українською та російською мовами.  Вже пора й книгу видавати. 

       Не залишають байдужими читачів його вірші про минулу та нинішню війну: «Честь и слава тому, кто в погонах защищает родную страну», «Опять война...», «Век за веком - одно и то же...», «Подай мне, Боже, светлых дней». Його ностальгічна поезія про рідну Сальницю: «Спогад», «Сальниця», «Учителям», «Раскаты грома грозового за окном», «Родительский дом», «Прости, мама...», «Улюблена рідна домівка», «Мой дом» лікує душу. Чудові також ліричні вірші Корнійчука.

         З його талановитою самобутньою поезією читач зможе ознайомитися зайшовши на сторінку Блогу «Творчість сальничан», а також з поетичної виставки, що відкрита в бібліотеці.

Улюблена рідна домівка:

Хатина стоїть, зажурилась;

Віконця з похмурим відтінком,

Подвір’я травою укрилось.

Уже не лишилося сліду

Від сміху дитячого в хаті;

В забуту оселю не їдуть

Пісень українських співати.

Калина вогнем червоніє,

Соромиться за самотину.

Вона, як ніхто, розуміє --

Без кореня дерево гине.

І Київ, і Львів, і Одеса,

Де зерна посіяні наші,

Ніколи, мабуть, не закреслять

Дитинства роки щонайкращі.

Додому потрібно вертатись

У пошуках ліків від суму;

Якщо буде радість стрічатись --

Полинуть сюди наші думи.

Немало пройти довелося

Доріг, що почав на стежині,

В полях золотого колосся,

Там линуть пісні журавлині.

Як той боягуз пробачаю

Собі, запобігливу зраду,

До щирого милого краю,

Але пам’ятаю пораду:

Ніщо і ніде не зігріє

Нас так, як батьківська турбота;

І хата дитячої мрії --

В ній крихітки щастя... й скорбота

                        (П.Корнійчук)